Попередня програму протидії ВІЛ, яка закінчується цього року, визнана неефективною і чиновниками, і лікарями. Вони свідчать, що «тенденція щодо стабілізації темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу відсутня». Так, за офіційними даними станом на 1 травня в Україні зареєстровано понад 128 тисяч ВІЛ-інфікованих, 17,6 тисяч з яких було виявлено протягом останнього року. Протягом 2004-2008 років щорічний приріст нових випадків інфікування не тільки не зменшився й не стабілізувався, але й виріс до +10% щороку. Це означає, що епідемія продовжує поширюватися у геометричній прогресії.

Причинами розвитку епідемії в МОЗ називають невідповідність інфраструктури медичної та соціальної допомоги темпам поширення та недостатнє фінансування профілактичних заходів. Іншими словами, кількість медичних закладів, призначених для ВІЛ-позитивних, не здатна охопити усіх хворих українців. «ПіК» України проаналізував нову програму, прийняту парламентом.

АУКЦІОН ЩЕДРОСТІ
За кошти Глобального фонду Україна має намір відкрити у 2010-2011 роках по одному центру з моніторингу епідемічної ситуації в кожному регіоні. За 10918 тис. гривень буде проведено дванадцять досліджень щодо удосконалення епідеміологічного нагляду. Також на кошти Глобального фонду проходитимуть підготовку фахівці соціальних служб – на це закладено 8,6 млн. грн.

Відповідно до стратегії, 11,8 млн. гривень заплановано вкласти у підготовку фахівців з лікування та профілактики ВІЛ/СНІДу – щороку нових спеціалістів із цієї хвороби буде щонайменше 8 000. До кінця програми готувати таких фахівців будуть не 37, як зараз, а 90 навчальних закладів. На 16,9 мільйонів державних і 700 тисяч глобальнофондівських гривень в усіх навчальних закладах України буде впроваджено курс «Профілактика ВІЛ-інфекції та СНІДу», а серед населення формуватимуть толерантне ставлення до хворих. Понад 21 млн. гривень Глобальний фонд віддасть на профілактику ВІЛ серед представників груп ризику – просвіту щодо інфікування серед гомосексуалістів, проституток та ін’єкційних наркоманів. На останніх фонд витратить додатково 159 млн., аби проводити профілактичні заходи у соціальних службах, куди звертаються наркозалежні. За три мільйони гривень Глобальний фонд має намір охопити профілактикою 60% підлітків із ризикованою поведінкою. За міжнародні кошти в Україні з’явиться 20 хоспісних ліжок для хворих на СНІД – на суму 5,5 млн. гривень.

Державний бюджет фінансуватиме курси пост контактної профілактики ВІЛ – на суму 8,9 млн. грн. А також планує збільшити відсоток донорської крові, що пройшла тестування на ВІЛ, до 60% - на суму 76 млн. грн., зменшити відсоток передачі ВІЛ від матері до дитини до 2% - на суму 230 млн. грн., провести у зв’язку з цим п’ять інформаційних кампаній на суму 5 млн. гривень. Без міжнародної участі Україна має намір удосконалити обладнання та кадровий потенціал регіональних центрів профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу – усього за 46 млн. гривень. За рахунок держбюджету (26 мільйонів) проводитиметься підтвердження результатів ВІЛ-тестування.

407 мільйонів гривень передбачено на надання медичних послуг вільним ВІЛ-позитивним, та майже 105 мільйонів – тим, хто перебуває за ґратами. Відсоток охоплених лікуванням на свободі має до кінця 2013 року досягти 80%. Лікувати ВІЛ у пенітенціарній системі коштуватиме держбюджету 20 млн. грн., за які впродовж наступних двох років буде відкрито аж два інфекційні відділення в системі державної кримінально-виконавчої служби.

Тим часом на запровадження нових профілактичних методів і їхнє лікування впродовж п’яти років відведено 10 млн. гривень, іще стільки ж – на пошук лікарських засобів нового покоління та запровадження замісної терапії для наркозалежних і антиретровірусної – для інфікованих. Враховуючи собівартість таких курсів - десь по $10 тис на рік на одного пацієнта антиретровірусної терапії, - і прогнозоване зростання потреби в АРВ до 50 тис. курсів у 2010 році, сума фінансування має бути переглянута іще не раз.

ЧИ ДОПОМОЖЕ?
Стратегія протидії ВІЛ/СНІДу перед ухваленням отримала позитивний висновок Головного науково-експертного управління. Райдужні перспективи описав у пояснювальній записці й міністр охорони здоров’я Василь Князевич. Мовляв, до 2013 року зростання епідемії буде зупинено, медичними послугами буде охоплено 60% представників груп ризику, усі-усі діти, 90% школярів матимуть уявлення про здоровий спосіб життя, а дорослі дізнаватимуться про нього із соціальної реклами, яка «щотижня буде розміщена у засобах масової інформації», а рівень смертності серед тих, хто захворів, знизиться до 10%.

Усе це, безумовно, правильно; однак ті самі пункти були й у попередній стратегічній програмі, і так само оптимістично звучали прогнози й обіцянки повсюдного інформування про використання презервативів та одноразових голок. Але змінити свідомість українців досі не вдалося. Ймовірно, цього разу серед нових нормативних актів, що їх прийматимуть по одному на рік, буде й такий, що зобов’яже дільничних терапевтів, стоматологів, акушерів надавати належну медичну допомогу усім пацієнтам незалежно від того, чи є на їхній картці позначка «ВІЛ».

Поки світова спільнота шукає ліки від ВІЛ, Україна вкладає ледь піввідсотка в наукові розробки та узгодження світових стандартів лікування із українськими; поки в Європі ВІЛ-позитивний громадянин може вчасно отримати якісні ліки, Україна торгується за ціну й обирає якнайдешевше, аби узяти кількістю й не озиратися на якість. Коли в розвинених країнах вже впродовж десятиліття ВІЛ не передається від матері до дитини, українці тільки тепер, можливо, зможуть знизити відсоток передачі.

Грошей закладено чимало. Питання тільки в тому, як часто міністерства, департаменти й комітети захочуть звітувати про розподіл отриманого гранту. Адже почути звіт можна буде тільки одного разу - на парламентських слуханнях 2011 року.