Чорногорія – це країна, з якої важко поїхати і куди хочеться повернутися знову і знову. На фоні засмальцьованих єгипетських і турецьких курортів, від яких тхне неабиякою штучністю, Чорногорія занурює відвідувачів зовсім іншу атмосферу. Тут панують розміреність і насолода від життя. Незважаючи на незначні розміри країни (як Івано-Франківська область), Чорногорія може похвалитися надзвичайною концентрацією привабливих місць, і тут можна знайти як літній, так і зимовий види відпочинку.

Адріатика - чудове місце для прогулянок під вітрилами.

Відроджена балканська перлина

В Югославії Чорногорія вважалася головним пунктом призначення для туристів з радянського блоку (у тому числі для щасливчиків з СРСР), тоді як переважна більшість приїжджих із Заходу відвідували Хорватію. Сліди цього розподілу видні й досі: на тлі прилизаної Хорватії, Чорногорія представляє собою унікальну суміш нового і старого часів. Країна все ще адаптується до обслуговування туристів за західними стандартами, зберігаючи при цьому свою самобутність.



Чорногорія була останньою республікою колишньої Югославії, яка стала на шлях самостійного розвитку. Вона отримала незалежність тільки у 2006 році, після того як референдум поклав край існуванню Сербії і Чорногорії як однієї держави. Долю референдуму, а отже і питання незалежності, вирішили трохи більше як 2000 голосів. Хоча саму Чорногорію не зачепили війни, які точилися на теренах Югославії, країна значно постраждала від відтоку туристів. Після буремних 90-х сьогодні Чорногорія швидкими темпами стає на ноги, і туризм є головною складовою цього зростання.

Уся країна лежить серед гір, про що говорить сама назва, тому для любителів трекінгу або інших видів гірського відпочинку знайдеться, чим зайнятися, у будь-яку пору року. Перебуваючи ж поблизу узбережжя, можна чудово поєднати прогулянки горами і купання у морі. Вода Адріатики прозора більш як на 20 метрів, зустріти поблизу берега різноманітні риби, краби і морські губки тут буденна справа.

Морські пейзажі Чорногорії часом дуже нагадують кримські, однак цим схожість Чорногорії з Кримом обмежується. Порівняно з Україною Чорногорія куди далі просунулась у розвитку якісного сервісу. Загалом відмінність відчувається у повазі до кожного клієнта, але, на відміну від, скажімо, Єгипту, жоден чорногорець не буде смикати вас, щоб ви зайшли у його крамницю.



Хоча пік сезону уже минув, жовтень у Чорногорії є по-своєму привабливим. Балканське сонце вже не палюче, а просто приємне, зате в морі все ще можна купатися. До того ж, навіть у найбільших туристичних центрах не буде такої кількості туристів. Крім цього, якраз достигли фрукти, тому тут можна насолодитися не привозними, а місцевими персиками, ківі, інжиром і виноградом. Природна краса Чорногорії укупі зі щирістю і невимушеністю людей дають прекрасну можливість влитися у ритм життя чорногорців, відчути себе майже місцевим. Споглядаючи на березі моря, як сонце сідає за гори, мимоволі відчуваєш, що це місце, до якого ти давно належав.

Багато українських туристичних компаній продають путівки у Чорногорію, - залежно від широти розмаху і везіння, їх можна купити за 500-1000 євро за тижневий відпочинок. Однак ті, хто вирішить відпочивати не з групою незнайомих туристів, а самотужки, зробить цілком правильний вибір. Організація відпочинку не займе багато зусиль і часу. Українці можуть в’їжджати у Чорногорію без візи, що значно полегшує справу. З Києва і зі Львова літають чартерні літаки до Тівата, містечка на березі славнозвісної Которської затоки, одного з найкрасивіших місць країни. Для того, щоб відчути дух країни, найкраще оселитися не в туристичних центрах, а в одному з маленьких містечок або сіл на березі моря. Таких у Чорногорії вдосталь, і куди не потрапиш – скрізь можна знайти кімнати за цілком пристойні 25-50 євро. Щоправда, у розпал сезону на пошук апартаментів доведеться витратити кілька годин, адже більшість може бути здано.

Принади Чорногорії

Як і в кожній країні, у Чорногорії є місця, які просто необхідно відвідати. Одне з них – Національний парк Дурмітор, розташований на півночі країни. Це однойменний гірський масив, у якому знаходиться мальовничий каньйон Тара. Він найдовший у Європі і другий у світі після Великого каньйону США. Також варто відвідати Скадарське озеро, яке Чорногорія ділить з Албанією. Озеро, теж оголошене національним парком, може похвалитися надзвичайним різноманіття птахів, включно з пеліканами і чаплями. Оскільки Чорногорія країна невелика, то за час відпочинку цілком можна встигнути оглянути головні принади.

Окрім природної краси, історія залишила Чорногорії безцінні пам’ятки архітектури. Більшість гостей країни обов’язково відвідують Будву, - місто, яке справедливо вважається головним центром туризму у Чорногорії. Оскільки у Будві життя вирує не тільки вдень, але і вночі, його особливо полюбляє молодь. Старе місто ніби збудоване для зйомок кінофільмів про середньовіччя: характерні верткі вузенькі вулички, кам’яні будинки, церкви і залишки фортеці створюють антураж, який не знайти ніде інде.

Будва.

В архітектурі Будви, як, власне, і більшості прибережних чорногорських містечок, відчувається значний вплив 400-лінього домінування Венеції. Однак завдяки більш як двотисячолітній історії Будви, у старому місті поруч розташовані будинки різних часів й архітектурних стилів, у тому числі й сучасного. Так, будинки італійських магнатів стоять поруч з романськими церквами VII і IX століть, а недалеко від фортеці будуються скляні блискучі готелі.

Дахи середньовічної Будви.

До речі, значна частка будівництва на узбережжі Чорногорії відбувається за рахунок російського капіталу. На відміну від тієї ж Хорватії, чорногорці не запровадили особливих стилістичних застережень щодо будівництва у старих містах і селах, про що тепер шкодують. Взагалі ж Будва перетворилася на головне місце призначення російських туристів, їх тут можна зустріти куди частіше, ніж усіх інших. Тому часом втрачається відчуття реальності, і може здатися, що знаходишся у Ялті чи Сочі. Багато готелів у Будві належать російським компаніям, оголошення про продаж нерухомості промовляють переважно російською мовою, яку можна почути також у більшості ресторанів і магазинів. І йдучи повз стоянку яхт, можна не сумніватися у тому, що найшикарніша з них буде під російським триколором.

Бока Которська

Для тих же, хто любить більш спокійну атмосферу, не знайти кращого місця, ніж маленькі містечка у Которській затоці. Бока Которська є унікальним місцем, тому сам Котор і його район внесені у реєстр світової спадщини ЮНЕСКО. Достатньо одного разу там побувати, щоб зрозуміти, чому.


Стара частина міста, одного з найдавніших міст Адріатики, дійшла до нас крізь століття, через це Котор є ніби машиною часу, яка здатна перенести людину в іншу, таку відмінну від буденного життя дійсність. Місто просто дихає середньовіччям.


Котор розташований на вузенькій смужці суші і з двох боків оточений водою, а ззаду захищений горою. Ця природне укріплення зробило його майже неприступним для ворогів (турки правили тут усього 50 років). На горі ж досі збереглися залишки неймовірного багатоярусного міста-фортеці.

Фортеця над Котором будувалася упродовж століть.

Піднімаючись нагору, потрібно запастися водою і терпінням, адже йдучи до найбільш укріпленого місця Котора, доведеться подолати не одну сотню сходинок.

Вид на Котор з гори.

За часів правління Йосипа Тіто Которська затока не була значною туристичною принадою, оскільки навколо неї були сконцентровані військові потужності. Аеропорт Тівата, який зараз приймає туристів, мав військове призначення. Місцеві розказують, що на початку 90-х бачили у Затоці підводний човен.

Містечка, розташовані поблизу Котора (Пераст, Рісан, Герцег Нові, Тіват), також дихають старовиною, але більш спокійні, - здається, життя в них тече розмірено і не піддається зовнішньому впливу.

У містечку Столові, як і у багатьох інших, найбільша вулиця йде понад морем.

В суті своїй спосіб життя більшості людей у цих селах мало змінився за сотні років, більшість так само покладається на море і клаптики гірського ґрунту, щоб забезпечити своє життя. Рибу тут ловлять як професійні рибалки, так і шестилітні діти й сімдесятилітні бабусі.

Усі населені пункти Боки Которської розташовані над морем, веранди багатьох будинків виходять безпосередньо на затоку.


Деякі з будинків залишаються покинутими, чекаючи на нових господарів. Уздовж таких сіл понад морем іде дорога, настільки вузька, що на ній важко розминутися двом легковим авто. У цих містечках купа малих приватних ресторанів, розташованих біля самої води.

Місцева кухня багата на рибу і м'ясо, і навіть у найменшому закладі відвідувачам обов’язково запропонують домашнє вино. Скрізь воно матиме свій смак. Легке і п’янке вино, яке увібрало у себе палке літнє сонце, сповнює душу відчуттям щастя і задоволенням від життя. Разом з ними серце непомітно полонить і любов до Чорногорії.

фото: Ян Лепетун