...Не позаздриш модницям середньовіччя: фасони вбрання тоді мінялися раз на 20 -30 років. Пошту ж доставляли поштовими каретами, поки листи з описом суконь аристократів доходили в провінцію (а Львів і Кременець у епоху середньовіччя були квітучими містами Німеччини), минало кілька років.
Чоловікам було легко. Ремісники і бюргери (солідні крамарі, купці й торговці) більше піклувалися про зручність костюмів. Залежно від положення в суспільстві, багатії шили упелянди (верхній одяг, що нагадує пальто), шоссе (облягаючі вовняні штани; наголос на першому складі) з дорогого тонкого сукна, спідню сорочку – з батисту, робочий люд перебувався льоном і грубою вовною. А ось кишень ані в пишних жіночих сукнях, ані в чоловічих костюмах не було, гроші носили в гаманцях – мішочках на поясі.
А під час фестивалю – вже в нашому сторіччі – дзвеніли мечі об обладунки під час бугуртів (командних боїв) і лицарських ґерців.
Їх змінювали мелодії флейти, лютні, волинки, і тоді галантні кавалери в оксамитових камзолах і джинсах запрошували паній у розшитих перлами сукнях або так само у джинсах танцювати жигу, бранль, павану.
На пам'ять можна було викарбувати монету ХV ст., що ходили у Львові, постріляти з лука, на гончарному колі виліпити з глини таріль чи приміряти середньовічні вбрання. Як відомо, за задоволення треба платити, ось і тут глядачі діставали 10 «червінців» – гривнями.
Цього року «Стара фортеця» зібрала шанувальників середньовіччя з 15 областей України.
Історична довідка:
Перша згадка про Кременець датується 1227 р. Це був великий торговий центр. Історики вважають, що замок на горі Бона чи не єдиний, який ніколи не був узятий ворогом. Свого часу Кременець був пі володарюванням поляків. На початку 16 ст. в замку жила королева Бона Сфорца, дружина короля Сигизмунда І. Донині на Тернопільщині розповідають легенди про її жорстокість: королева брала ванни з крові молодих дівчат.
Тут також жив польський поет Юліуш Словацький.
Фото: Жанна Попович
