Скеля над Збручем

Поросла травою порохова вежа та руїни фасаду двоповерхового палацу, що світяться порожніми очницями віконних прорізів – саме так часто уявляють «фортецю на скелі» люди, які не бували в тутешніх місцях.

Вознесенский неоготический костел.

Ми в Скалі-Подільській, невеликому тихому містечку Тернопільської області, де немає метушні, властивої великим містам. Історія замку своїм корінням сягає ХІV століття, часів правління князів Коріятовичів. Незважаючи на те, що замок був зведений на пагорбі-плоскогір'ї та захищений із трьох боків крутими стрімчастими схилами й ровом, він багаторазово зазнавав нападів татар і козаків. У середині ХVІІІ століття староста Скали Адам Тарло перебудував замок на свою резиденцію, звівши там палац у стилі бароко.

Скала-Подільська. Порохова вежа на тлі палацу Адама Тарло.

Руїни замкових стін засвідчують минулу могутність фортеці.

Тут можна довго бродити кам'яними лабіринтами переходів, слухаючи шум вітру, милуватися навколишнім пейзажем, вигадувати пов'язані з ним історії. Або просто перейти на інший берег Збруча по підвісному дерев’яному місточку, аби здалеку споглядати сліди величі й могутності замку. Але час не стоїть на місці, наближається масова навала туристів, а для нас настав час їхати далі.

Сидорівський кам’яний «слон»

За семи кілометрах від Гусятина, у селі Сидорів стоїть іще одна унікальна кам'яна фортеця – Сидорівський замок (XVІІ століття). Надійно захований серед сільських вуличок, будинків та городів, він неприступно здіймається на зеленому пагорбі в долині річки Сухостав.

В’їздна брама фортеці збереглася до наших днів.

Зведений за часів козацтва, татарських і турецьких воєн польським магнатом, власником Гусятина і його околиць Мартіном Калиновським, усього протягом тридцяти років замок оберігав невелику часточку Поділля від ворожих набігів. Уже 1672 року він був дуже пошкоджений турками й протистояв руйнівним силам часу аж до реконструкції на початку XVІІІ століття. Та навіть після відновлення замок уже не мав оборонного значення.

Мальовничі руїни Сидорівського замку.

Надзвичайно гарний і дивовижно несподіваний Сидорівський замок.

Точніше те, що від нього залишилося. Надзвичайно гарний і дивовижно несподіваний. Якщо підійти до замку з фасаду, то можна побачити яскраве видовище: у шурхоті тріпотливої махрової трави величний кам'яний «корабель» наче пливе, розсікаючи зелену гладінь. Або, що більш оригінально, можна уявити величезного сірого слона, який щось шукає в траві. Дивує і навколишня чистота й малолюдність. Поки що юрби туристів не вподобали цих казкових мальовничих місць.

Вже котре сторіччя Сидорівський кам’яний корабель не змінює курсу.

Скалатські неґотичні вежі

Ще одне місце, де варто побувати – це Скалат. Він знаходиться за сорок хвилин їзди від Тернополя. Тут, у самому центрі міста, розташувався Скалатский замок – живе нагадування про військові амбіції й оборонне мистецтво минулого, починаючи із середини XVІІ століття.

Могутні неоґотичні вежі замку з’єднані по периметру оборонною стіною.

До наших днів збереглися чотири п’ятикутні вежі, орієнтовані по сторонах світла, та оборонна замкова стіна, що з'єднує їх по периметру. Споруди внутрішньої частини замку не витримали випробування часом. На подвір’ї, яке сьогодні закрите через археологічні роботи, можна побачити катакомби, що виходять на поверхню. Такими от склепінчастими підземними шляхами були з'єднані всі оборонні вежі замку. Кожна з них увінчана чотирма рядами бійниць різного розміру й, відповідно, призначення.

Історія існування замку в Скалаті насичена. Його не раз руйнували козаки, брали в облогу турки у ході турецько-польської війни, замок постраждав під час світових воєн, і навіть без урагану не обійшлося. Не раз його й реставрували. Так, під час реконструкції наприкінці XVІІ століття з'явилися нові в'їзні ворота, палац і парк. Змінювався також архітектурний стиль фортеці: наприкінці ХІХ століття львівський архітектор відновив замок уже в неоґотичному стилі.

Наслідки урагану 2004 року.

Сьогодні замок стоїть на балансі Національного заповідника «Замки Тернопільщини». Тому тут активно проводяться реставраційні роботи, які очевидно негативно впливають на історичну автентичність.

Вхід у підземелля однієї з веж замку.

От, наприклад, на вежах, що постраждали від урагану, почав з'являтися дах. Тільки черепиця на ньому пластикова. Хотілося б вірити, що вжиті для реставрації заходи не дадуть перетворити пам’ятку минулих століть на посередню новобудову, яка нічим не відрізняється від низки подібних. А наступні покоління ще зможуть споглядати живу історію минулих сторіч.

Оновлений неоґотичний костел св. Анни.