Як показує досвід, Міжнародний фестиваль мистецтв ім. Булгакова – традиційна для Києва подія, яка проте не відзначається резонансністю. Її прихильники – це швидше люди, заангажовані у життя і творчість відомого містика початку ХХ ст. Випадкових глядачів на фестивалі немає.
Таке враження принаймні склалося під час останнього - Сьомого - фестивалю ім. Булгакова, що закінчився учора. Фестиваль тривав протягом трьох днів (з 29 вересня по 1 жовтня). У зв’язку з цим «Театр на Подолі» (ініціатор і основний учасник) змінив дислокацію і осів на печерських пагорбах – у центрі Освітньої корпорації «Мастер Класс».
Подія анонсувалася досить гучно, адже серед гостей фестивалю обіцяли бути Валерій Золотухін, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк, Роман Балаян і навіть далекий від, здавалося би, від булгаківської тематики Святослав Вакарчук. Але із заявлених знаменитостей, чиї імена знайомі українській публіці, були джазмен Олексій Козлов, режисер та актор Григорій Гладій та письменниця Лада Лузіна.
 |
| Лада Лузіна |
Проте, як часто буває, подібні події, що збирають різних дійових осіб, цікаві саме новими, невідомими нам учасниками. Перш ніж зосередити увагу на сюрпризах фестивалю, варто згадати, що основна тема триденного театрального форуму була - «Автор і театр». Проблема розглядалася в рамках так званих «булгаківських» читань, коли кілька театрів програвали один і той же сюжет з окремої п’єси Михайла Булгакова. В останній день фестивалю таким твором став «Театральний роман (Нотатки покійника)». Отже, не «Майстром» та «Гвардією» єдиними.
«Театральний роман» - це опис складних взаємостосунків між письменником, пишучою братією, театром та режисером. Головний герой Сергій Максудов, письменник, який намагається адаптувати свій роман під сценічну постановку, внаслідок чого перебуває у постійному конфлікті з режисером Іваном Васильовичем. Це історія-шарж на конфлікт Булгакова з Костянтином Станіславським та трупою МХАТа (у творі – «Незалежний театр»).
Своє прочитання «Театрального роману» на булгаковському фестивалі представили українські актори («Театр на Подолі»), британські (London Drama Center) та російські (зокрема московський театр «Сфера»).
 |
| «Театр на Подолі» |
 |
| «Сфера» |
Досить оригінально себе показали британці. Як пояснив режисер London Drama Center Крістофер Еттрідж, їхня вистава – це сатира на систему Станіславського методом самого Станіславського. «Ми працюємо за принципом Станіславського і за іронією долі у нас була вистава, яка критикує метод Станіславського. Думаю, що Булгаков у Києві англійською – це те, що радісно і лякає», - попередив київську публіку перед виставою Крістофер Еттрідж.
 |
| Крістофер Еттрідж |
 |
| London Drama Center |
 |
| London Drama Center |
 |
| London Drama Center |
Режисер мав рацію лише частково. Адже холеричний та істеричний Максудов так само, як і епатажний Іван Васильович викликали в аудиторії схвальний сміх, а потому і схвальні оплески, на які актори мали виходити двічі. Жива постановка розкутих і інноваційних британців контрастувала з традиційним прочитанням твору колективом «Театру на Подолі», де основну роль відведено трагізму ситуації, як її бачить головний герой.
 |
| «Біла гвардія» |
 |
| «Біла гвардія» |
З новинок, представлених на фестивалі, були – замальовка до спектаклю «Біла гвардія» («Театр на Подолі») та презентація постановки «Собаче серце» (Григорій Гладій для монреальського театру Prospero). «Це моє перше звернення до творчості Булгакова, - поділився з публікою Гладій, який ставив у Києві виставу «Істерія». – Прем’єра має бути наприкінці січня. Але у Києві я її представляти не буду».
 |
| Григорій Гладій |
Ще один екс-киянин, колишній актор «Театру на Подолі», Сергій Граббе, який працює в Америці, представив свої режисерські замальовки до вистави «На кількох лавах з Майстром і Маргарет». «Ми її розробляємо з кількома акторами з Manhattan Theatre Lab і будемо ставити в одному з бродвейських театрів. Аудиторія булгаковського фестивалю стала першою, що побачила виставу. Я ставлюся до цього як до відкритої репетиції, на яку ми запросили людей, які люблять Булгакова і знаються на ньому».
 |
| Сергій Граббе |
Власне аудиторія фестивалю складала враження вузькофахової: студенти, актори, затяті театрали. Режисерів та акторів ця ситуація не турбувала. «Тут збираються люди, які фахово знаються на театрі. Адже фестиваль представляє різні підходи до творчості Булгакова – зокрема як канадський театр TIFT чи Йєльський університет…», - вважає Сергій Граббе.
Фестиваль офіційно закінчився. Проте, як обіцяє його координатор Ігор Волков, він продовжуватиметься у проекті «Мій Київ».
 |
| Ігор Волков |
«У кожної людини є своєї улюблені місця в Києві, своє відчуття міста. Тому ми подумали, що було би цікаво робити такі екскурсії з відомими людьми, наприклад, у телевізійному форматі. Взяти участь у проекті уже зголосилися Святослав Вакарчук, Юрій Рогоза, які, на жаль, не змогли прийти, та Олексій Зотиков».
Саме Олексій Зотиков, історик, мандрівник і телевізійник, задав на фестивалі старт цій акції.
 |
| Олексій Зотиков |
Він збудив публіку заявою про те, що Києву насправді не 1 500, а 150 років і переказав оповідку історика Бориса Рибакова, як той разом із Петром Толочко придумали легенду древнього Києва на замовлення ідеолога КПРС Суслова. Прослухати інтерпретацію Зотикова про те, звідки взялася легенда започаткування Києва можна на початку статті.
фото: Наталя Дмитренко, Саша Єремєєв / ПіК
