Це дуже складна ситуація. Сьогодні є певні рекомендації, які дає УЄФА на предмет дотримання правил «чесної гри». Особливо в тих ситуаціях, коли в кінцівці матчу одна команда виграє, і її гравці дуже часто опиняються на газоні, зображуючи страшенний біль чи якусь травму. Так от, якщо в цих ситуаціях м'яч вибивається за межі поля, сьогодні немає зобов'язання, що клуб-суперник має повернути м'яча команді, яка його вибила. Все-таки, це кінець матчу, і команда, яка програє, йде вперед, щоб відігратися.

У згаданій ситуації, м'яч вибивався не стільки тому, що гравець «Шахтаря» лежав на газоні, скільки це було просто винесення зі штрафного майданчика «гірників». Так, гравець донецької команди лежав, але це право арбітра визначати наскільки серйозну гравець отримав травму.

Юридичний погляд зрозумілий, а як з погляду моральності?

У цьому випадку є дві сторони Fair-play. Є Fair-play, коли гравець дійсно отримує травму, а є проста симуляція травми. У цій ситуації арбітр вважав, що ніякого порушення проти Селезньова у двобої не було, тому свисток арбітра промовчав. Тільки арбітр зараз визначає, в якій ситуації зупинити матч, а якій ситуації його продовжити.

Вікторе Григоровичу, а у вашій суддівській кар'єрі були подібні епізоди?

Чесно кажучи, в моїй кар'єрі такого не було. Коли я працював у полі, не було ще такої уваги до правил Fair-play. Цьому почали приділяти багато уваги тільки останніми роками. Деякі ситуації з дотриманням правив Fair-play неоднозначні. Ми якось проаналізували 10 поєдинків українського чемпіонату на предмет вибивання м'яча за ситуації, коли на газоні опиняється гравець тієї чи іншої команди. Так от, у матчах чемпіонатів України в 10-ти поєдинках було близько 50-ти вибивань м'яча. У Бразільському чемпіонаті в такій самій кількості матчів було вибито м'яч 12 чи 13 разів. Тобто, самі розумієте, що в таких ситуаціях присутній дуже великий відсоток симуляції, тому УЄФА і ухвалила суворіші установки, яких тепер дотримуються арбітри матчів.

Дійсно, одна сторона вважатиме, що їй хтось щось винен, а друга сторона всіляко прагнутиме добитися позитивного результату. Тому, це дуже делікатна тема. Але, повторюся, всі рекомендації, які на даний момент існують в УЄФА, вони були витримані арбітром.

А як ви б оцінили суддівство в поєдинку «Шахтар»–«Барселона»?

Я вважаю, що для рівня такого арбітра як Ховард Уебб, цей поєдинок був дуже простим. Але, він все ж таки допускав помилки в доволі простих ситуаціях. До речі, незрозуміло чому. І це все вносило нервозність у діїй футболістів як однієї, так і іншої команди. Деякі рішення арбітра були просто незрозумілі.

У кінцівці поєдинку за рахунку 1:0 на користь «Шахтаря» здалося, що у двобої Брандао і Алвеса, захисник «Барселони» порушив правила на лінії свого штрафного майданчика, і арбітр цілком міг призначити пенальті. Що можете сказати з приводу цього епізоду?

Цей епізод режисери трансляції показали не ідеально. Але все-таки, з того, що можна було побачити, арбітр більше мав прав на призначення одинадцятиметрового штрафного удару, а не штрафного.

Чому?

Тому що, там м'яч йшов за межі штрафного майданчика «Барселони», а контакт між гравцями відбувся на лінії штрафний, на виході з неї. Фактично, якщо ми говоримо про штрафну лінію – то порушення там трактується правилами як пенальті.

А що можете сказати з приводу епізоду вже у штрафному майданчику «Шахтаря», коли Даріо Срна пішов у підкат на Андерса Іньєсту і останній просто повалився на газон?

Це теж неоднозначний момент. Я думаю, він також заслуговує окремої уваги. Якщо проглянути цю ситуацію треба звернути увагу, чи був м'яч у грі чи ні, чи зіграв Срна в м'яч чи в ногу опонента. Якщо Срна зіграв у м'яч, то арбітр мав призначити кутовий удар. А так, Іньєста впав, а Уебб призначив удар від воріт. Тому, можу сказати, що суддівство в цьому поєдинку було небездоганним. Але, знову таки, арбітр обрав таку тактику і стратегію на гру, він був на полі, і йому належало ухвалювати рішення.