На відміну від гоголевських, полтавські ревізори навідались у музей-заповідник у селі Гоголеве Шишацького району, де народився батько великого письменника і минули дитячі роки самого літератора, вчасно. Та це не вберегло працівників музею від необхідності виправдовуватися. Величезні державні субвенції, призначені для підготовки до ювілею, витрачати ще не почали, а музей вже не може впоратися зі щоденними буденними витратами. І «не справляється» в чималих для сільського музею масштабах. КРУ Полтавської області зафіксувало порушення на суму 125 тис. грн.

фото: io.ua

Адріан Волков, «Гоголь у своїй садибі».

Проте все не так страшно, стверджує в інтерв'ю «ПіК України» начальник відділу контролю за освітніми і культурними установами Полтавського обласного КРУ Віталій Сьомик. За його словами, головна помилка музейників у тому, що вони погано ведуть облік. «116 тис. грн. – це порушення ведення земельних ділянок», – говорить Сьомик. Решта – нібито дрібниці. «4 з гаком тисячі втрат – недоплата працівникам через те, що не провели індексацію зарплати. І ще стільки ж – через інші дрібні порушення», – пояснює він.

В.о. директора музею Ірина Волошина дуже емоційно і через слово закликаючи «людей добрих!», переконувала «ПіК України», що музейники – не злодії. «КРУ чіпляється за будь-які причіпки – їм потрібно скласти протокол про порушення. Це їхня робота», - виправдовується вона. Говорить, що не дуже розбирається в бухобліку і не завжди може проконтролювати ситуацію. Крім землі, за її словами, на балансі музею є житловий будинок, в якому вже всі квартири давно приватизовані. «Природно, музей не виділяє на дім гроші. А ревізія питає, чому? Він же, мовляв, наш», – говорить Волошина.

Набагато актуальнішим проблемами, ніж власні порушення, Волошина вважає нескоординованість дій музею і обласної ради. Зараз музейники повинні активно готуватися до ювілею. З цієї нагоди держава виділила для них субвенцію в 5,7 млн грн. «Але ми можемо тільки виступати замовником робіт, – пояснює «ПіК України» Волошина. – Гроші виділяє обласне управління капітального будівництва. А робить це – якщо за рішення голосує облрада».

Попередній досвід показав, що використати ці гроші вчасно і за призначенням може й не вийти. Зокрема, донині музей не може оприбутковувати виділені для нього державою 1 млн грн на будівництво церкви. Бюрократична заковика: гроші виділені саме на будівництво, але не на проектну документацію. А без неї хіба щось збудуєш? Ось і випрошують музейщики разом з губернатором Валерієм Асадчевим 100 грн на проект, який нібито вже навіть готовий. Але грошей немає. Час плине. Кошторисна вартість дорожчає. А тут ще й гроші сотнями тисяч почали зникати. Чудеса та й годі творяться в гоголевських місцях.