Новини з українських шкіл останнім часом більше схожі на сюжети з фільмів жахів. Осінь ознаменувалася чотирма смертями школярів на уроках фізкультури, через які влада вирішила скасувати здачу обов'язкових нормативів. Тепер виявляється, що проблеми зі здоров'ям не тільки у більшості учнів, а й у їхніх вчителів. Бажаючи вплинути на підростаюче покоління, наставники не щадять сил, раз по раз використовуючи явно непедагогічні методи виховання.

За останній місяць в одній лише Кіровоградській області було порушено три кримінальні справи за фактамих застосування вчителями фізичного насильства відносно учнів. Два випадки стались у Знаменському районі. У селі Богданівка вчитель музики вирішив провчити 13-річного підлітка за те, що той побив його сина. Для цього «музикант» навіть не став чекати на перерву – викликав хлопчика з уроку і завдав кілька ударів по голові. Благо, що в результаті підліток відбувся легкими тілесними ушкодженнями.

Ще більш нелюдськи виглядає випадок у знаменской школі-інтернаті для дітей з фізичними вадами. 13-річного хлопчика з діагнозом ДЦП вчителька вирішила відлупцювати кийком, знаючи при цьому, що чинити опір дитина не зможе. Як виявилось, такі методи виховання для цієї вчительки стали вже традиційними. Перевірки прокуратури показали, що від рук педагога потерпали й інші вихованці інтернату. Одну дитину вона побила руками й ногами, а іншу покарала кількома ударами ключами по голові.

Кримінальний кодекс, за двома статтями якого проти горе-педагогів порушено справи, обіцяє за покарання або штраф, або виправні роботи тривалістю до одного року. Міністерству освіти поки важко прокоментувати ситуацію. «Взагалі таким людям не місце у школі, – говорить у бесіді з «ПіК України» екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко. – Але я б не поспішав порушувати справу. Адже бувають різні ситуації. І батько іноді не втримується і піднімає руку на єдину дитину. А у педагога таких дітей десятки».

Ніколаєнко говорить, що не виправдовує вихователів-тиранів, але «потрібно враховувати багато чинників». «І низькі зарплати педагогів у принципі, і додаткова соціальна напруга у зв'язку з кризою. А в цілому три і навіть десяток випадків на 760 тис. вчителів у країні – це не цифра», – вважає Ніколаєнко.

На жаль, відсоток вчителів, яким насправді не місце у школі, був завжди. І по-хорошому варто було б проводити психологічну діагностику абітурієнтів при прийомі в педагогічні навчальні заклади. Та чи стануть з такими «посиленими» умовами випускники йти до й без того непопулярних педагогічних вузів? У країні є реальний дефіцит кваліфікованих кадрів у школах. А враховуючи, що діти сьогодні зовсім не ті, що навіть десять років тому, і вимагають нових підходів, вплив цього дефіциту тільки посилюється.