Зараз більшість фахівців і моряків, які були під час аварії на підводному човні, вважають, що в аварії, яка забрала життя 20 людей, винна автоматика. Хоча прокуратура і затримала матроса, який відповідав за систему пожежогасінні, офіцери підводного човна вважають, що його провини в цьому немає.

Атомний підводний човен «Нерпа». 9 листопада 2008 р. фото: ЕРА

Ця аварія і те, що човен передбачалося передати в лізинг Індії, змусила засумніватися в тому, чи може флот Росії за такого мізерного фінансуванні виконати ті масштабні завдання, які покладають на нього в Москві. Адже спочатку президент Путін, а потім і Медведєв стверджували, що вони докладуть максимум зусиль для відродження військово-морських сил. Так, у 2005 році була прийнята нова програма відродження флоту, яка передбачала переозброєння й модернізацію кораблів. Але якихось активних дій у цій сфері так і не було зроблено.

Кілька разів парламент приймав ухвали про виділення великих коштів на потреби флоту, але всі вони залишалися деклараціями, оскільки грошей на цю статтю в бюджетах не передбачалося. У 2008 році командувач Північним флотом Росії заявив, що 80% кораблів, підводних човнів і літаків флоту потребують негайного ремонту. У результаті зараз все більше аналітиків вважають, що через 5-10 років ВМС Росії як самостійний рід військ перестане існувати.

Президент Росії Дмитро Медведєв на борту авіаносця «Адмірал Н. Кузнецов» в Баренцовому морі, 11 жовтня 2008 р. фото: ЕРА

фото: ЕРА

Країна проданих авіаносців

До кінця 80-х років флот СРСР вдавав із себе грізну силу. Його фінансування велося зі спеціальної захищеної статті в бюджеті Союзу. Він мав не тільки передове озброєння й системи радіолокації, а й володів базами по всьому світу. Його присутність в гаванях від Антарктики до Аргентини здійснювалася за допомогою братської допомоги з боку соціалістичних країн. Коли в державі до влади приходив лівий режим, його вожді відразу поспішали підписати договір про військову співпрацю з Москвою й отримати таким чином підтримку на світовій арені, а ВМС Росії отримували порти.

Союз також міг забезпечити свій флот всім необхідним. Так, кількість бойових походів підводних човнів із крилатими ракетами в 1986 році становила 54 порівняно з 13 бойовими походами на човен у 1999 році. Хоча вже тоді на флоті Росії спостерігався певний перекіс. Адже в строю не було жодного авіаносця, які вважалися головною ударною силою на Заході, але Москва впевнено тримала першість по атомних підводних човнах.

Президент Росії Володимир Путін інспектує атомний підводний човен у Баренцевому морі. Квітень 2000 р. фото: ЕРА

Розвал СРСР ознаменував крах флоту. Проекти будівництва дорогих кораблів заморозили, а недобудовані кораблі відправили на переплавлення. У період 1990-1995 років на дослідницькі роботи у сфері оборони виділялося всього 0,02% ВВП Росії.
Нова країна, здається, вирішила позбутися такої надмірності, як великий океанічний флот. Скажімо, недобудований авіаносець «Варяг» після довгих років простою біля причалу був проданий Китаю за ціною металобрухту. Пекін із радістю відбуксирував корабель на свою базу в Даляне. Сьогодні він використовує цей корабель як прототип для спорудження своїх авіаносних сил.
У перші роки після розпаду СРСР також пішов хворобливий для Росії і України поділ Чорноморського флоту. У результаті військово-морські сили України ледве можуть забезпечити контроль власного державного кордону, а флот Росії перестав представляти загрозу для великих країн.

У ході війни в Осетії командування НАТО висловило намір створити на Чорному морі своє бойове з'єднання, до складу якого ввійдуть і авіаносці. Москва відразу заявила, що це пряма загроза її безпеці і почала дипломатичну компанію проти цього. Експерти визнають, що в умовах сучасної війни з великою країною Чорноморський флот Росії не зможе виконувати необхідні завдання.

Ще одним дуже тривожним сигналом для ВМС Росії стала загибель підводного човна «Курськ» 12 серпня 2000-года.

Видяєво Мурманської обл., звідки в серпні 2000 року в останню путь відправився атомний підводний човен «Курськ». фото: ЕРА

АПЛ «Курськ», що затонув 12 серпня 2000 року в Баренцевому морі через вибух торпеди на борту. фото: ЕРА

Атомохід забрав життя не тільки 130 людей, членів екіпажу – і перед військовими Росії постали дуже важкі та болючі питання. До цього на проблеми флоту закривали очі й посилалися на нестачу коштів. Але відтоді було зрозуміло, що на всіх океанах країни НАТО перевершують Росію по кораблях в 9-20 разів. У Росії не було жодної авіаносної групи, більше того, єдиним великим кораблем, який залишався в строю, був «Петро Великий».

За таких темпів розпаду флоту експерти ВМС Росії підрахували, що до 2016 року атомних підводних човнів, які будуть готові до несення служби, залишиться 10 (США до цього часу планують мати 67 таких субмарин), авіаносців, крейсерів і ракетних крейсерів – 35. У США збираються побудувати понад 50 одиниць такого озброєння. При цьому більшість російських кораблів на той час будуть морально застарілими і боєздатними тільки частково.

База ВМС Росії в Севєроморську, 2000 р. фото: ЕРА

До 2000 року країна втратила не тільки свій флот, а й весь комплекс наукових інститутів, які на нього працювали. Вони почали працювати на іноземні замовлення, оскільки держава не могла надати їм достатнє матеріальне забезпечення.

Із такими результатами російський ВМФ підійшов до 2003 року, коли в Росії оголосили про його відродження.

Новий флот для Старої площі й великої політики
Помпезне відродження флоту Росії почалося 11 березня 2003 року, коли уряд затвердив «Основи військово-технічної політики Російської Федерації на період до 2015 року і подальшої перспективи». Згідно з цією програмою, на потреби оборони було виділено 5 трлн. рублів на рік, від цієї суми флот отримуватиме приблизно 30%. Для порівняння: у США на флот в 2009 році буде витрачено $149,3 млрд. Крім того, у Росії заплановано будівництво авіаносця і 10-20 фрегатів нової серії, хоча зараз морські офіцери стверджують, що флот зможе обслужити тільки 4 таких кораблі.

Проте ідея відродження флоту давно потонула в бюрократії і хронічному недофінансуванні. Аварії на підводних човнах і продаж кораблів в інші країни тільки доводять, що Росія стрімко втрачає статус морської держави. Хоча в штабі ВМС на Старій площі в Москві вважають, що флот будується точно за планом і може забезпечити присутність Росії на головних морських комунікаційних шляхах. Російські політики також вважають, що залишки флоту СРСР можуть гарантувати їх країні вплив у світі. В жовтні 2008 року на маневри до берегів Венесуели були відправлені великі ракетні кораблі «Петро Великий» і «Адмірал Чабаненко». У Москві відразу заговорили про нову базу для свого флоту в Латинській Америці й нові горизонти, які можуть відкритися у військово-морській співпраці з Уго Чавесом.

«Петро Великий». фото: ЕРА

Також у 2008 році візит Дмитра Медведєва до Сирії закінчився для Росії пропозицією заснувати свою базу ще й на Середземному морі. Нарешті, у війні за Південну Осетію ВМС Росії потопили декілька ракетних катерів Грузії. Тоді Москва стверджувала, що їх було 8, Тбілісі зменшував цю цифру до 3.

Крейсер ВМС Росії «Москва» повертається на базу в Севастополі після морської блокади Грузії, 23 серпня 2008 р. фото: ЕРА

У Росії відразу заговорили про те, що флот активно відроджується. Прем'єр-міністр Володимир Путін висловив сподівання, що до 2015 року флот зможе виконувати свої зобов'язання в повному масштабі і по всьому світу. Флоту навіть обіцяли збільшити асигнування на нові системи озброєння, але поки документ не прийнятий. Росія навіть зважилася відправити свого есмінця в Аденську затоку для боротьби з піратством. Хоча всі мовчали про те, що реально може зробити один корабель на величезній акваторії. Флот ЄС, який відпливе до Східної Африки навесні, налічуватиме не менше 15 кораблів.

Проте глава ВМФ Росії вважає, що їх флот може дати гідну відсіч своєму можливому противнику. Під цим противником мається на увазі США і НАТО. Хоча експерти впевнені, що якщо диспропорція флотів країн буде рости, то Росія ризикує остаточно втратити свій морський статус.

Нові конкуренти на морях

Експерти ЕКОСОС ООН вважають, що ХХI століття стане століттям світового океану. Адже більшість ресурсів містяться під його водами, і щоб контролювати акваторії треба створити боєздатний флот. З 90-х років на морську арену почали виступати країни, які до цього ніколи на ризикували заявляти про себе в цій сфері. Індія, Китай, Бразилія й Іран готові вступити в конкурентну боротьбу за ресурси світового океану.

Перші проблеми в цьому напрямі почалися для Росії ще в 2005 році, коли країни Каспію ділили континентальний шельф. Треба сказати, що за часів незалежності Каспійська флотилія РФ отримувала найменше коштів. В середньому близько 10% бюджету ВМС. І це позначилося на її боєготовності. Якщо маневри російських корветів біля узбережжя змогли налякати Казахстан (у результаті він поступився декількома нафтоносними районами Москві), то Іран налаштований на боротьбу. Тільки у 2008 році Тегеран проінвестував до $20 млрд. у свої морські сили. Штаб Каспійської флотилії РФ вже не раз доповідав Москві про зростаючу присутність Ірану в цій акваторії.

Китай, взагалі, збирається створити флот, здатний конкурувати з ВМС США. Пекін не шкодує коштів на фінансування будівництва авіаносців за проектами кораблів СРСР, які він купив як металобрухт. Генеральний штаб ВМФ Америки на Тихому океані вже заявив, що занепокоєний зростаючою силою Пекіна, а не Москви. До 2025 року Пекін планує побудувати другий за чисельністю і озброєнням флот у світі.

Багато країн зараз зрозуміли, що головним напрямом досягнення морської потужності є модернізація флоту та його переоснащення сучасним озброєнням. Хоча Росія й досі намагається йти шляхом політичних акцій і не звертає уваги на незадовільний стан свого флоту. Але вже зараз є зрозуміло, що країни, які не спроможуться зробити свій флот боєздатним і сучасним, не тільки не зможуть претендувати на звання морської держави, а й залишаться за бортом розробки багатств світового океану.

фото: ЕРА