Це випливає з даних всеукраїнського дослідження «ЗМІ та свобода слова», яке проводилось Інститутом Горшеніна з 20 жовтня по 3 листопада у рамках програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект країни», повідомляє «Телекритика» з посиланням на «УНІАН».

Експерти Інституту Горшеніна зазначають, що переважна більшість респондентів щоденно дивляться телевізор, віддаючи перевагу новинам та інформаційним програмам (67,3%).

При цьому більшість опитаних цілком довіряють центральному телебаченню (52,3%), тоді як місцевому телебаченню довіряють менше половини респондентів (41,2%).

На думку експертів, це свідчить про інерційність радянського мислення з його вірою в авторитет центрального телебачення.

Понад 50% опитаних мають змогу дивитися у гарній якості лише 7 загальноукраїнських телевізійних каналів («Інтер», «1+1», Новий канал, СТБ, ICTV, ТРК «Україна» та Перший).

Усі інші канали, що позиціонують себе як загальноукраїнські, насправді лишаються певною мірою регіональними.

В Інституті Горшеніна зауважують, що більшість респондентів не мають доступу до кабельного телебачення, а самі користувачі розділені за рівнем доходів і територіальною ознакою.

Більшість користувачів кабельного телебачення мешкають у східних областях України (Донецька, Дніпропетровська, Луганська) та у Києві і належать до фінансово забезпеченої верстви населення.

Згідно з результатами дослідження, респонденти, головним чином, обирають той чи інший канал через зручний час трансляції, тоді як об’єктивна подача інформації важлива лише для 19,2% опитуваних.

Серед інших причин вибір респондентами телевізійного каналу вмотивований довірою до каналу (22,4%) та зрозумілим поданням інформації (22,5%).

Більшість респондентів негативно ставляться до реклами на телебаченні (69,8% опитаних перемикають канал під час рекламного блоку).

Для більшості (56,5%) не має значення мова програми, але більшість тих, для кого мова передачі має значення, мешкають на сході та заході України, а також у Криму, що свідчить про певну поляризацію українців щодо мовного питання.

Проте в цілому, згідно з результатами дослідження, мовне питання не є першочерговим принципом поділу України на західну та східну частини.

Окрім того, більшість опитуваних вважають, що не існує проблеми розколу України на східну та західну, що підтверджує і той факт, що хоча українською та російською мовами розмовляють вдома рівна кількість респондентів, все ж переважна більшість опитаних (73,7%) вважає, що кожний громадянин України повинен володіти державною мовою.

Результати дослідження демонструють, що друковані ЗМІ не здатні конкурувати із телебаченням як головним джерелом інформації про події в Україні.

Більшість опитаних не передплачує газети, а сукупна частка тих респондентів, хто або зовсім не купує газети, або купує один раз на тиждень, становить 66,7%.

Вочевидь, вважають експерти, друковані ЗМІ не здатні оперативно задовольнити прагнення українців отримати свіжі суспільно-політичні новини.

Інтернет також не є для українців визначальним джерелом інформації, адже в Україні регулярно Інтернетом користуються, як показують результати дослідження, лише забезпечені люди, тоді як держава не здатна забезпечити поширення мережі в учбових закладах та селах.

Окрім цього, лише 20,1% опитаних схильні довіряти сайтам новин в Інтернеті, тоді як переважна більшість респондентів взагалі вагається з відповіддю на це питання, що певною мірою свідчить на користь того факту, що більшість українців або не користуються Інтернетом взагалі, або користуються досить нерегулярно.

Всеукраїнське соціологічне дослідження «ЗМІ та свобода слова» було проведене Інститутом Горшеніна в рамках програми досліджень 2008 року «Проект країни» з 20 жовтня по 3 листопада у 129 населених пунктах України (63 міста і 66 сіл).

Всього, згідно із маршрутною вибіркою, з урахуванням основних соціально-демографічних характеристик населення України, було опитано 2004 респонденти, які репрезентують доросле населення України, віком від 18 років.

Квотами у виборці були: вік, стать, освіта і тип населеного пункту, в якому мешкає респондент.

Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-2,4%.