З 14 листопада до 14 грудня в Project Room в київському PinchukArtCentre експонується проект харківської групи SOSкa (Микола Рідний, Ганна Кривенцова, Сергій Попов) «Мрійники».

Група існує з 2005 року, тому добре відома київській і не тільки публіці своїм фото- і відео-артом. Не можна сказати, що SOSка відразу і всім полюбилася, але щось таке в роботах художників все ж таки було… чесність чи що. Своє мистецтво художники позиціонують як соціальне і зараховують себе до харківської школи соціальної фотографії. Головний метод SOSки – соціальна провокація, як спосіб виявлення проблем і хвороб пострадянського суспільства.

Куратор PinchukArtCentre Олександр Соловйов.

Вся експозиція, виставлена в Project Room, – це 5 фотографій, відео-арт і вітрина з документацією про те, «як ми все це робили». Героями проекту «Мрійники» стали підлітки-емо. На фотографіях вони зависли в повітрі на тлі неба, а на відео вже викрикують якісь гасла-слогани.

Ост так емо, що волає, розкриває тему «Мрійників».

Так, підкидати емо на батуті в небо – весело і прикольно: яскраві та строкаті вони виразно виглядають на тлі сірого неба. Тільки виглядає доволі безглуздо. Емо літають, корчаться на відео, кричать, а ефекту – ніякого: ні провокації, ні адекватної ілюстрації проблеми соціалізації в пострадянському просторі, яку, до речі, намагалися розкрити художники. Натомість – порожнеча. І порожні герої, представники мейнстрімної, опопсілої субкультури. Їхні поведінка і тип мислення навряд чи є продуктом пережитої нашим суспільством радянської реальності. Швидше це наслідок нової, рекламної, абсолютно капіталістичної глобальної епохи.

Фото зі зйомок проекту.

Емо на батуті. Головне - не впустити.

Політ в небі - стрибок над батутом.

Порожнеча «Мрійників» не може бути заповнена нічим – ні талантом куратора Олександра Соловйова, ні розумною і глибокою передмовою головного редактора московського «Художнього журналу» Віктора Мізіано.

Взагалі, невідповідність ідеї її виконанню – вражаюча. Все це виглядає так, ніби першокласнику дали дуже складне завдання, яке він не зрозумів, однак виконав, як міг. Але тут сумно швидше не те, що молоді художники не змогли витягти рівень, а те, що вони видали мертвий, блідий, сірий, нецікавий продукт, який не чіпляє глядача. Це – не молодість, а її підробка: кольорова, млява і нежиттєздатна. Адже молодому художникові багато що можна пробачити – і непомірність, і нестриманість, і десь опускання планки, але пробачити це можна за наявності іскри, свіжості, спалаху. У попередніх проектах харків'ян все це було, в «Мрійниках» – загубилося.

Між іншим, на відкриття виставки група SOSкa так і не з'явилася. Стажування на Kultur Kontakt в Австрії – що ж поробиш, хоча, насправді, це якихось 3-4 години лету. Представляли виставку куратор Олександр Соловйов і арт-директор Pinchuk Art Centre Пітер Дорошенко. Чесно кажучи, могли б і прилетіти – виставки молодих художників не такі вже й часті, а тим більше в таких престижних арт-центрах.

Арт-директор PinchukArtCentre Пітер Дорошенко.