Ні-ні, я не збираюся відповідати на це несподіване питання. Та і як відповісти. Де критерії оцінки «гірше» і «краще» в цьому конкретному випадку? Річ не в цьому. Я б хотів поділитися з читачами своїм занепокоєнням з приводу місця і ролі СБУ в нашому пострадянському українському житті.

Чи потрібна нам взагалі ця спеціальна служба? Чи повинні ми, платники податків, утримувати ці тисячі офіцерів у штатському, їх численних агентів, спеціальну техніку і так далі і т.п.? Дозволю собі вголос і переконливо висловитися: потрібна і повинні. Не впевнений, що сьогодні в цій службі немає зайвих ланок, не впевнений також, що пріоритетом цієї служби повинна бути так звана зовнішня орієнтація. Упевнений в іншому: наша найбільша небезпека – наша внутрішня нестабільність. Саме цим, на мій погляд, і повинна займатися СБУ – вивченням і профілактикою цієї самої нашої нестабільності.

Нестабільне суспільство, що роздирається важкою тоталітарною спадщиною і, на жаль, новими політиками, потребує контролю. Не у внутрішніх в'язницях НКВС-МДБ-КДБ, а в нормальному, чесному, своєчасному контролі. А у в'язницях повинні сидіти бандити, незалежно від того, в якій парламентській фракції вони сьогодні мають своє крісло. І інші бандити, що господарюють у легальних бізнес-структурах. Ми, що все ще не вміють жити за законами і цивілізованими правилами, потребуємо такого контролю значно більше, ніж Швеція, Голландія і, навіть, Португалія. Де подібні служби контролю також існують.

Спектр легальної політики у нас надзвичайно великий. Ні у Франції, ні у Великобританії місцеві Тягнибоки і Симоненко з Вітренко не змогли б сказати вголос і половину тих сентенцій, якими вони намагаються нагодувати українських виборців. Демократія не може бути безмежною, на варті цих жорстко окреслених законом меж і мала б стояти Служба Безпеки. На жаль, її завдання у нас різко завужені. Не наш, українських громадян, спокій охороняють вони, офіцери СБУ. А спокій лише однієї сім'ї, вірніше однієї людини – президента України. Так встановив пан Кучма. І так триває й до сьогодні. Тому бачить «корупціонерів» керівництво СБУ тільки в лавах тих політиків, які заважають жити і спокійно працювати невеликій і не дуже дружній президентській Сім'ї (прошу не плутати з сім'єю Президента Ющенка). А з наркодилерами і бандитами майже не бореться. Та і діяльність політичних екстремалів контролює погано. Саме через це, а зовсім не через невисокі зарплати, стрункими лавами йдуть із Служби офіцери, що зберегли хоч якусь мораль.

Що ж робити? Змінити Конституцію і зробити посаду голови Служби залежною від нашого не вельми продуктивного і мало керованого законодавця? Або від прем'єр-міністрів, які вічно змінюється і теж не вельми продуктивні? Все – погано. У важкохворому організмі української державності як зберегти здоровим один орган? Хіба що створити при цьому органі Суспільну Раду. Так вона існує, в усякому разі, на папері. І на сайті Служби.

Мій покійний друг, у минулому депутат Верховної нашої Ради, якось сидів в кабінеті голови Служби. Пили чай, говорили про країну. Було це за часів пана Кучми. Так ось, цей самий голова дуже щиро тоді сказав з приводу чергового замовлення, що надійшло з кабінету на вулиці Банковій: «І чого вони причепилися до N. Ніби інших злодіїв і бандитів у владі у нас немає. Попросили б, я б їм весь списочок підготував…».

Вже Кучми немає. А звички ті ж. Ось тому люди із Служби йдуть. Від нудоти. А діти ставлять такі дивні для дорослої людини запитання з іншої причини: логіка їх мислення не обтяжена ідеологічними надбудовами. Вони чесніші за нас.