Ті, хто готовий прийти у досить пізній час на якісь читання, заплатити за вхід, придбати перекладену книжку, ще кілька хвилин особисто поговорити з автором, справді перейняті жагою навчання. Ці слухачі надзвичайно уважні і відкриті. Вони слухають, читають, запам’ятовують і роблять висновки. То вже інша справа – які. Наскільки всіх попередніх рис достатньо, щоби адекватно зрозуміти писання різних химерних авторів. Особливо, коли йдеться про Східну Європу. Коли жага пізнання доходить до максимуму, а межі розуміння зведені до мінімуму. Але для такої вдячної публіки хочеться старатися, щоби дати якнайбільше.
Від 14 до 16 листопада таку нагоду вперше отримали письменники з України. Якщо казати просто і коротко – це був справжній прорив української літератури в Австрію. Певна, зрештою, відповідь на запити культурної україноманії, яка переймає саме тепер австрійських інтелектуалів та читачів.
Фестиваль «Література восени» (Literatur im Herbst), який вже багато років традиційно організовує віденське мистецьке об’єднання «Стара Кузня» (Alte Schmiede), був присвячений цього року Україні. Юрій Андрухович, Тимофій Гаврилів, Андрій Курков, Віктор Неборак, Остап Сливинський, Наталка Сняданко, Сергій Жадан – кожен з авторів мав свою годину читання (це дуже характерний для німецького світу спосіб зустрічі авторів з читачами. Спочатку письменник своїм голосом, своїми інтонаціями читає фрагменти тексту рідною мовою, а тоді перекладач або актор – те саме, але німецькою).
Ще однією традицією цих щорічних фестивалів є те, що національна література подається у певному обрамленні. Тому не слід було дивуватися, що на українському святі повноцінними учасниками були і американець Аскольд Мельничук, і румун Мірче Чертереску, і австріяк Мартін Полак, і російський емігрант Ігор Померанцев. Зрештою без участі цих сторонніх-несторонніх зовсім інакшими були би дві великі публічні дискусії – «Чи є Україна центром Європи?» і «Сірий Дунай, Чорне море».
Усі фестивальні акції відбувалися у легендарному театрі «Одеон». Старому і неправдоподібно просторому. І кожного разу усі глядацькі місця були заповненими. Що також трапляється не завжди.
Богдан Червак
Знову за старе?
Нещодавно у Варшаві побачила світ книжка римо-католицького священика Тадеуша Ісаковича-Залеського «Przemilczane ludobójstwo na Kresach» (Мовчанка про народовбивство на кресах), сама назва якої є дуже промовистою. Зрозуміло, що зміст книжки відповідає назві і йдеться в ній про «злочини українського народу», які той начебто здійснив і продовжує здійснювати проти поляків.
Анастасія Алєксєєва, «ПіК України»
Кіноуїкенд в Каннах
Кажуть, кіно у Франції стало іншим, кажуть, воно втратило колишній шарм, американізувалося і тому подібне. До того ж, тенденцією фестивального кіно останніх років, мовляв, стало соціальне кіно, завдяки чому кіно Франції теж дуже змінилося, ставши більш актуальним, відкинувши зайву романтику.
Анастасія Алєксєєва, «ПіК України»
Змінити думку Європи
З передпрем'єри фільму «Імпорт-експорт», який зараз демонструється в київських кінотеатрах, (реж. – австрієць Ульріх Зайдль) я вийшла вкрай злою. Режисер показав таку гротескову вбогість нашої країни, таке іржаве й неоковирне життя, що мені, яка тут живе, складно було повірити.
Итоги 2008 года и основные тенденции 2009
Основные тенденции 2009 года - деградация государства и "сброс" активов
