Але в газеті «2000» знайшовся добродій Сергій Лозунько, який, тримаючи біля серця «Історію КПРС», затаврував ганьбою Колесніченка у статті «Партия регионов готовится к реабилитации УПА?». Для автора статті дим «советского отечества» так же «сладок и приятен», як – даруйте за таке порівняння - для глиста аромат його батьківщини, і він не може дозволити комусь реабілітувати ворогів свого «отечества». У відповідь прес-служба нардепа вистрілила заявою, яка доводить, що Колесніченко любить «отечество» не менше від Лозунька. А куди ж депутатові дітися? Не можна допустити, аби його прихильники засумнівалися в незмінності його твердої прорадянської позиції. І тепер він муситиме доводити, що він святіший від Папи Римського, себто радикальніший за саму маму Вітренко. Думаю, найближчим часом ми почуємо нові нісенітниці з його вуст про УПА і ОУН, а ще про НАТО. До речі, про НАТО.

Власне, згадана історія - це не єдиний приклад, коли політики вдаються до спекуляцій і заганяють себе у пікантне становище. Коли Віктор Янукович був при владі, то він і його партія розробила заходи із вступу до НАТО. Як тільки очолювана ним політична сила від влади відійшла вона, забувши про свою створену нею ж програму, почала згадувати радянські підручники історії і повторювати всю маячню, яку там писали про Північно-Атлантичний альянс. Але ж не можна виключати, що партія, яка зараз в опозиції, або повернеться до влади, або матиме там бодай частковий вплив. І перед нею знову постане питання забезпечення національної безпеки. А шлях тут об’єктивно єдиний - просування до НАТО. І що вона тоді скаже своєму виборцю? Що НАТО зробилася доброю і пухнастою? Але тут, як чорт з табакерки, вискочить який-небудь Лозунько і почне волати самі знаєте що. Отож, регіонали самі себе заганяють чи то у глухий кут, чи то на батьківщину глистів. А звідти вилізти набагато складніше, ніж туди вскочити.

P.S. Редакція «ПіК України» готова надати можливість висловитися згаданим у колонці особам.