
Сьогодні навряд чи хтось заперечуватиме, що Україна отримала незалежність завдяки консолідації еліт. Тодішні націонал-демократи (в особі В’ячеслава Чорновола) та так звана компартійна номенклатура (в особі Леоніда Кравчука), відкинувши ідеологічні розбіжності, досягли згоди в одному єдиному питанні – у необхідності відстояти спільно в конкретний історичний момент незалежність України. Чвари були вже потім. А спочатку була консолідація.
Саме такої консолідації не вистачає нинішній політичній еліті. Звичайно, хтось може зауважити, мовляв, у 90-их спрацював інстинкт самозбереження, мовляв, усім набридло бути на побігеньках у Москви… Але мені б дуже хотілося, щоб у нинішньої нашої еліти спрацював такий інстинкт. Можливо, він змусив би її думати про державу – бо у такі ключові історичні моменти, як у 90-их і як сьогодні, як правило збереження економічної та політичної незалежності держави прирівнюється до особистої безпеки кожного окремо взятого громадянина, тим паче якщо йдеться про тих громадян, яким є що втрачати.
Треба також сказати, що консолідація еліти у 91-му році вплинула й на консолідацію населення. І Захід і Схід були одностайними – незалежності України бути. Ось сухі цифри. В Криму за незалежність проголосували 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях - понад 80% громадян, в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95% громадян.
Сьогодні своїми діями та заявами політики продовжують розколювати країну. Вони мало задумуються над тим, як легко зруйнувати крихкий мир і посіяти зерно розбрату, тим паче в такий складний і непевний час, як сьогодні, коли суспільство озлоблене і агресивне.
«Хто такі українці й чого вони хочуть?» - пошук відповіді на це запитання, поставлене Михайлом Грушевським ще у 1917 році, ми шукаємо і до сьогодні. Навіть здобувши незалежність у 1991 році, ми не змогли на нього відповісти. Можливо, зможемо зараз, коли світ міняється, міняється геополітична карта і усі країни перебувають у пошуках нового місця під сонцем. Але для цього потрібно консолідуватися.
Прощай, рік остаточно зруйнованих ілюзій!
Ще декілька годин і піде в минуле високосний рік. Рік, який був дуже складним у житті нашої країни, та і в житті більшості з нас, напевно, теж. Він був важким не тільки тому, що почалася криза, політична і економічна, хтось втратив роботу, хтось бізнес, а хтось – нажився на всьому цьому. Він був важким ще й тому, що остаточно зруйнував ілюзії з приводу дієздатності нашої так званої еліти, а разом з цим почав руйнувати і багато людських цінностей.
Олександр Мороз, спеціально для «ПіК України»
Підсумки року – 2008. Рік необдуманої політики
Політичний рік був складним, оскільки він розвивався на основі, сформованої авантюрно, в результаті антиконституційних дій президента і інших. Політика головним чином визначається владою. А її – так виходить – нема. Тому і коментувати політику складно. Її, обдуманої, не існує.
Ірина Бережна, ПР, спеціально для «ПіК України»
Підсумки року-2008. Усі на війну за владу
2008 рік став одним з найважчих у історії незалежної України і неабияк випробував на міцність політиків, економіку, бізнес і просто людську психіку. Критичність подій 2008 року посилилася світовою фінансовою кризою, яка, як то мовиться, «підкралась непомітно, хоч здалеку її було видно».



