Все це відбувається у розпал обговорення методів подолання наслідків світової фінансової кризи та розгляду антикризових пакетів, якими буквально завалено парламентський секретаріат. Зі своїми пропозиціями виступили: уряд, Секретаріат президента, окремо голова Верховної ради А.Яценюк, депутати фракції БЮТ, ПР, КПУ та Блоку Литвина. Всі ці проекти претендують на роль рятівника, якщо не нації, то економіки. Але всі вони мають і одну спільну рису — популістський передвиборчий характер.

А у цей час українські чиновники (лише протягом цього року) оновлюють свій автопарк на загальну суму більше ніж 100 млн. грн. При чому найдорожчу машину очікує управління Держохорони на чолі з В.Гелетеєм… Що це – почуття безкарності чи несерйозне ставлення до фінансової кризи?

Нинішній уряд Тимошенко став об’єктом жорсткої критики з боку опонентів щодо підвищеної соціальної складової. Дійсно, аналіз поточної діяльності Уряду, інформаційної активності та пріоритетів висловлювань Керівника кабінету міністрів свідчить про те, що цей уряд є найбільш соціально-орієнтованим за весь час незалежності. Добре це, чи погано, чи є це коректним з огляду на незавершеність реформування економічної системи України? Чи потрібен нам зараз свій Бальцерович та його шокова терапія? На ці питання експерти АМС спробували відповісти у своєму дослідженні щодо можливості високих соціальних пріоритетів у діяльності уряду в період загострення світової фінансової кризи.

Зокрема, до активів соціально-орієнтованого уряду Тимошенко відносять такі головні моменти:
• найбільш радикальна пенсійна реформа (вирівнювання системи нарахування, підвищення виплат, прив’язка до прожиткового мінімуму);
• компенсаційні виплати (перша хвиля) по внесках до Ощадбанку;
• спроби комплексного підходу до оцінки роботи бюджетних працівників у різних сферах (медицина, освіта);
• реформування системи соціального захисту малозабезпечених верств населення та різних соціально-вразливих категорій громадян (багатодітні, з обмеженими фізичними можливостями, чорнобильці, діти війни тощо);
• спроби реформування системи надання пільг (намір упорядкувати саму систему);
• запровадження європейської норми соціального захисту — соціальний діалог (участь держави, роботодавців, профспілок)…
Всі згадувані моменти є проявом наявності в Уряду стратегії соціальної політики, головний аспект якої полягає у зміні пріоритетів, відходу від соціального патерналізму держави та залученні до соціального захисту роботодавців та представників робітників (профспілок). Донедавна, нам важко було говорити про будь-яку стратегію соціальної реформу. У цьому контексті слід згадати які соціальні пріоритети були до того:
• одноразові компенсаційні виплати Уряду Януковича вкладникам Ощадбанка (50-100 грн.),
• тези про збільшення виплат при народженні (передвиборчий салоган Ющенко, реалізований Тимошенко),
• одномоментні соціальні виплати різним соціально-вразливим категоріям громадян (чорнобильці, інваліди) тощо.

Тобто, все це свідчить про наявність локальних механізмів урегулювання соціальних конфліктів та відсутність цілісної стратегії соціального забезпечення у державі. Більше того, всі ці кроки відбувалися у контексті наближення виборів, чи то президентських 1999 року, чи парламентських 2002, чи президентських 2004.

У той же час, саме соціальні пріоритети діяльності нинішнього Уряду стали головним об’єктом критики з боку опонентів, при чому як парламентської опозиції (у вигляді ПР), так і Секретаріату Президента. Зокрема, головні звинувачення на адресу Уряду такі:
• компенсаційні виплати по внесках до Ощадбанку СРСР спричинили інфляцію;
• завищена соціальна складова бюджету спричинила перекіс у економіці;
• в умовах світової кризи Уряд має скоротити соціальні програми.

Нещодавно, у ході засідання Кабінету міністрів, Ю.Тимошенко пішла на неочікуваний експертами крок – оголосила про замороження подальшої динаміки підвищення соціальних гарантій. Мова не іде про згортання соціальних програм, але про відмову від подальшого впровадження нових пільг. Ті, хто розуміють мотивацію Тимошенко, можуть собі уявити з яким небажанням вона пішла на оприлюднення цієї інформації!

У той же час, головні опоненти Тимошенко (і Ющенко, і Янукович) у своїх публічних виступах вдаються до відвертих прийомів радикального соціального популізму — Ющенко вимагає підвищення соціальних гарантій для викладачів та медичних працівників, Янукович говорить про необхідність збільшення виплат компенсацій по внесках до ощадбанку СРСР. Більше того, елементи соціального популізму присутні у всіх альтернативних проектах антикризових заходів, запропонованих Президентом та опозицією. А як інакше може бути, якщо і Партія регіонів, і оточення Ющенко, і В.Литвин вже давно вступило навіть не у підготовчу стадію, а у активну фазу передвиборчої кампанії, про що свідчать активні регіональні турне згадуваних політиків та інтенсивне формування передвиборчих списків.

Проте питання впливу підвищених соціальних пріоритетів Уряду на розвиток економіки України так і лишається не розкритим. Без сумніву — українська економіка надзвичайно політизована. Саме тому, політичний чинник є чи не визначальним при визначенні рівня інвестиційної привабливості нашої держави. І даремно українські банкіри, такі як Борис Тимонькін, говорять, що фінансовий ринок живе окремо від політичної складової. Експерти АМС провели експертне опитування та дослідження, метою якого було визначити рівень впливу соціальної складової роботи Уряду на загальні негативні тенденції в українській економіці. Звісно таке дослідження не можна вважати на 100% коректним, але воно щонайменше є показовим з точки зору того, яким чином сприймають українську дійсність економічні та політичні експерти.

Зокрема, експерти дійшли висновку, що соціальна складова не могла бути визначальною у посиленні негативних явищ української економіки. І вже звісно, виплата компенсацій по ощадбанку, загальною сумою понад $5 млрд., не могло вплинути на перебіг світової фінансової кризи.

Більше того, на думку експертів, навіть за умов світової фінансової кризи згортання соціальних програм Уряду є небезпечним. Такі дії можуть спричинити падіння і без того низького рівня довіри громадян до інститутів влади.

Натомість слід більш уважно поставитися до питання ревальвації та девальвації гривні протягом останніх 2 місяців. Зокрема, експертами називається цифра у 20% стосовно впливу фактору виборів на девальвацію національної валюти. Це означає, що з моменту звернення Президента України, який оголосив про розпуск Верховної ради та проведення дострокових виборів, українська валюта миттєво втратила 20% своєї вартості. І з кожним днем політичних баталій економічна нестабільність все більше поглиблюється, а національна валюта втрачає свою вартість.

Саме тому сьогодні настільки принциповим є питання відходу від політичного протистояння еліт та пошуку компромісу довкола низки гіпер важливих економічних законопроектів — т.зв. антикризового пакету та бюджету на 2009 рік. У випадку, якщо бюджет не буде затверджений у парламенті, а це цілком прогнозовано, опоненти уряду передають йому додатковий козир. Адже не секрет, що сьогодні економічний блок уряду говорить про підготовку профіцитного 100 млрд. бюджету. І саме цей механізм переходить у одноосібне управління Кабміну. У цьому випадку, та за умов залучення допомоги МВФ можемо говорити про самостійне подолання наслідків фінансової кризи окремо взятим урядом на чолі з Тимошенко. Чи влаштує це її опонентів? Вочевидь ні. Чи зможуть вони вирішити ситуацію на свою користь шляхом перевиборів? Також немає чіткої позитивної відповіді. Саме тому, сьогодні тональність заяв СП суттєво змінилася. Вже варіант із перевиборами не є настільки безкомпромісним. Як альтернатива – розглядається повернення до дискусії щодо пере форматування коаліції. Проте як завжди – мовчить Президент, ані перевидаючи указу про перевибори, ані не відмовляючись від цієї ідеї.

Вже після новорічних свят, у разі якщо не буде прийнято консолідованого рішення щодо подолання кризи, експерти прогнозують першу хвилю масових звільнень. І вже за цих обставин проводити перевибори – буде справжнім політичним самогубством нинішньої політичної еліти (як владної, так і опозиційної).

Підсумовуючи, слід зазначити, що на переконання експертів АМС, соціальна політика Уряду Тимошенко — це спроба держави надати нові гарантій своїм громадянам, це новий механізм соціальної комунікації, який підвищує рівень довіри громадянина до влади. І від таких елементів соціальної комунікації владі не слід відходити навіть в умовах фінансової кризи. Інакше ми повернемося до того з чого починали — безробіття, гіперінфляції, перерозподілу власності, бандитизму, правовому нігілізму та тотальної недовіри народу до влади.