Все це так – і не так. Феномен Обами – як би це не парадоксально сьогодні звучить – не в кольорі його шкіри, а в точній відповідності «американській мрії». Хлопець, що зробив себе сам, прийшов у американський політичний світ з низів, який не мав батька-президента, як Буш, чи батька-багатія, як Кеннеді, чи батька-адмірала, як Маккейн... Справа не тільки в тім, що ще нещодавно темношкірому кандидату і мріяти не можна було по висування на посаду президента Сполучених Штатів, справа в герметичності американської політичної еліти, в її прив'язанності до міфу «Мейфлауера», першого піонерського судна, яке відпливло до невідомих берегів з Плімута. Американська мрія – так, але в неї є свої неписані, але зрозумілі кожному правила поведінки, які зросли ще з британської багатошаровості, майже кастовості. Той же Обама був всього лише п'ятим темношкірим сенатором за всю американську історію – і справа знову ж таки не тільки у кольорі шкіри, а ще в тому, що на «Мейфлауері» не було чорношкірих…

А тепер цього кордону більше немає. Тепер американська мрія дістає до самісінького неба, до радуги, зрівнюючи у правах сина президента, який передасть свою посаду сину кенійського емігранта. І це – перший великий внесок Америки у ХХI століття, це й є її справжня реакція на 11 вересня – хтось продовжує жити у середньовіччі, а хтось стрімко переміщується у світ, де немає перепон між людьми. Сьогодні президентом Сполучених Штатів став простий темношкірий хлопець, що вирішив зробити політичну кар'єру. Завтра - жінка, впевнена в тому, що зможе керувати країною, в якій чоловіки здавна грали головну роль і в політиці, і в сімейному житті. Післязавтра – представник сексуальних меншостей, який в їде у Білий дім разом з офіційним партнером: принаймні, йому не загрожуватиме Моніка Левінскі. І всьому цьому аплодуватиме Америка, і про все це буде знімати фільми Голівуд, і молоді люди в усьому світі звикатимуть до простої думки: успіху може досягти кожен, для цього не потрібно бути «правильним» з точки зору кольору шкіри, національності, статі, релігійних переконань, сексуальних уподобань, чи мати батька-мільярдера. Саме це і стане початком суспільства рівних можливостей, суспільства, де перемогла «американської мрії» зовсім не тільки в самій Америці.