
У мене немає документів для підтвердження, чи для спростування такої інформації. Вступити до партії може кожен, якщо це відповідатиме його ідейній установці й статутним вимогам. Визначати, чи приймати людину до партії, належить до компетенції первинної організації партії. Вона, у свою чергу, розглядатиме це питання, якщо таке постане.
Але нехай тоді вона відповість собі на запитання: скільки разів можна приймати до партії одну і ту ж людину?! Коли потрібно було комсомольським чиновникам – вони прийняли. А він закинув її, пішов по інших партіях. А тепер, бачте, йому знову захотілося бути в Компартії. Зі свого боку, я, без сумніву, на партійному зібранні голосував би проти цього. Приймати до партії таких як Табачник – це аномальне явище. По суті, це часи Горбачовщини, які. По суті, партію ледь не втратили.
Якщо Дмитро Табачник подасть документи на вступ до партії, чи є підстави відмовити?
Табачник досить відомий. Кожному комуністу зрозуміло, що одного разу він зрадив Компартію. По друге, він пошлявся по інших партіях, в даному випадку антикомуністичних. І 18 років працював проти Комуністичної партії. За які заслуги його приймати? Але вступ зовсім не означає індульгенцію, або можливість з’явитися Табачнику серед числа обраних. Тому, що серед 100 тисяч членів партії, кандидатами у народні депутати від КПУ обрані 450 осіб.
![]() |
А звідки тоді розмови про членство у партії Дмитра Табачника?
Відверто скажу, я не знаю, чому так відбувається. Але мене схвилював сам принцип постановки цього питання. От, тут уже і Грицак заговорив, дуже багато хто говорить зараз про вступ. Тому я одразу хочу відбити бажання у тих, хто колись був у партії, кинув її, а тепер хоче знову її використовувати. Я буду відстоювати ідейну чистоту рядів партії.
Якщо Дмитра Табачника приймуть до лав партії, чи призведе це до розколу в лавах КПУ?
Навіщо партії розколюватися через Табачника? Хто він такий, щоб розколювати партію? Якщо ж у партії в когось засверблять руки записати його в список, то їм потрібно (дати – «ПіК України») по цим рукам. У нас же є право голосу, позиція республіканської партійної організації. Чому це ми повинні торгувати мандатами? Це можливо у будь-якій іншій партії. Чи то в Партії регіонів, чи в БЮТ, чи в Нашій Україні, в Блоці Литвина. У СПУ чи в ПСПУ тощо. Компартія повинна раз і назавжди зробити висновки з трагедії 1991 року.
![]() |
КПУ під час коаліційних переговорів не виключала можливість створення парламентської більшості із Партією регіонів.Чи вплине імовірне прийняття Дмитра Табачника до лав КПУ колишніх регіоналів на стосунки із ПР?
Одного разу із Партією регіонів ми були у коаліції. КПУ зобов’язана зробити висновки із участі в ній. Ні з якими олігархами, не залежно від їхньої регіональної прописки КПУ не має право входити до коаліції, і крапка. Це марксистська позиція. Такий «шлюб» з «регіонами» у 2006-2007 роках показало, що три речі, навколо яких ми об’єдналися (ЄЕП, антиНАТО і надання російській мові статусу державної), не змогли бути реалізованими. Тому що олігархізм завжди наднаціональний. З Партією регіонів коаліція неможлива. І взагалі, останні 10-12 років можна ж було жити без коаліцій.
фото: Саша Єремєєв / ПІК

Прощай, рік остаточно зруйнованих ілюзій!
Ще декілька годин і піде в минуле високосний рік. Рік, який був дуже складним у житті нашої країни, та і в житті більшості з нас, напевно, теж. Він був важким не тільки тому, що почалася криза, політична і економічна, хтось втратив роботу, хтось бізнес, а хтось – нажився на всьому цьому. Він був важким ще й тому, що остаточно зруйнував ілюзії з приводу дієздатності нашої так званої еліти, а разом з цим почав руйнувати і багато людських цінностей.
Олександр Мороз, спеціально для «ПіК України»
Підсумки року – 2008. Рік необдуманої політики
Політичний рік був складним, оскільки він розвивався на основі, сформованої авантюрно, в результаті антиконституційних дій президента і інших. Політика головним чином визначається владою. А її – так виходить – нема. Тому і коментувати політику складно. Її, обдуманої, не існує.





