Ця дивовижна місцина розташована на півдні Львівської області, в Сколівських Бескидах. Аби дістатися туди зі Львова, потрібно доїхати до селища міського типу Східниця. Звідти сім кілометрів звивистої ґрунтової дороги виводять до села Урич. Уже на повороті від села проглядається невелике скупчення сірих скель на тлі яскраво-осіннього різнобарв’я. Проте лише наблизившись, вдається оцінити їхню справжню велич. Важко збагнути, що десять століть тому тут стояло могутнє укріплення, вбудоване в чудернацької форми скелі.

Місто-фортеця Тустань існувало за часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Сама дерев’яна фортеця не збереглася. Натомість залишились до сьогодні пази і вруби в скелях, завдяки яким вдалося достовірно відтворити унікальну, єдину в Європі пам’ятку середньовічної дерев’яної фортифікації. На жаль, поки що ця реконструкція має лише графічний вигляд. А нам, прибувши на місце, залишається відтворити її в свої уяві.

Південно-західна сторона фортеці з гідроспорудами. фото: tustan.com.ua

Прикордонна фортеця мала важливе стратегічне та оборонне значення. Вона входила до Карпатської лінії оборони, створеної задля охорони Київської Русі, а пізніше – Галицько-Волинського князівства від угорських набігів. Ряд укріплень, що входили до оборонної системи (Синьовидне, Розгірче, Підкамінь та інші городища), мали стратегічно вигідне розташування, що забезпечувало швидку систему зв’язку і контролю підходів до карпатських перевалів. Для швидкого сповіщення про небезпеку сигнальні вогні ланцюгом передавалися від одного укріплення до іншого, долаючи сотні кілометрів. Одночасно Тустань виконувала і митну функцію, обумовлену специфікою розміщення – на перетині «шовкового шляху» з Китаю до Португалії та «соляного шляху» з Дрогобича і околиць до Європи. Саме тому, найімовірніше, назва «Тустань» походить від словосполучення «Тут стань» – в розумінні зупинись, відкрий свої наміри і сплати данину.

Наскельне місто-фортеця розбудовувалось протягом ІХ–ХІІІ століть. Хоча солярні знаки (символи дохристиянського бога Сонця) та петрогліфи, висічені на скелястих утвореннях, засвідчують існування поселень на цьому місці ще до Р.Х. Після завершення останнього етапу будівництва фортеця мала п’ять поверхів, три лінії оборони, вартову вежу, підйомний міст, штучний кам’яний мур, підскельні лабіринти, цистерни для води, криницю. Все це ще раз підтверджує високий рівень оборонної майстерності наших предків.

Північна сторона фортеці. фото: tustan.com.ua

Схема воріт. фото: tustan.com.ua

Панорама внутрішнього двору. фото: tustan.com.ua

В XVI столітті вона втратила своє значення і припинила існування у зв’язку з просуванням кордонів Польщі далі на схід (з XIV століття ці землі перебували під владою Польщі) та зміною торгівельних шляхів (через розробку власних соляних копалень у країнах Центральної Європи).

Сьогодні історико-культурний заповідник «Тустань» зустрічає охочих звичною українською інфраструктурою: платним входом, лавками, повними сувенірів, шашликами з печеною картоплею та ін. Маршрут обладнаний вказівниками, аби не загубитись і побачити всі навколишні цікавинки. Блукаючи вузенькими лісовими стежками під шурхіт опалого листя та потаємні голоси лісу, мимовільно поринаєш у найкращі часи минулого. І осіннє, можливо, останнє цього року тепле сонечко торкається верхівок карпатських гір так само, як і тоді, вдавнину. А в цей час скупчення туристів упевнено штурмують кам’яні залишки фортеці. Нерідко, незважаючи на унікальність та історичну цінність пам’ятки, «культурні» відвідувачі викарбовують свої не вельми інтелектуальні наскельні написи.

Безпосередньо в селі Урич діє музей історії Тустані, де щоденно відкрита для огляду експозиція археологічних знахідок, поетапного будівництва фортеці, реконструкція її первісного вигляду та багато іншого.

Щороку на території заповідника проходить український фестиваль середньовічної культури «Тустань» із цілком правдоподібним відтворенням давньоруських традицій, побуту та воєнних дій.

фото: tustan.com.ua

фото: tustan.com.ua

В Україні залишилось зовсім небагато пам’яток часів Київської русі, які збереглися до наших днів. Тож слід споглядати і заряджатися енергією нашого славетного минулого від тих унікальних давньоруських місцин, які поки ще існують поряд з нами.

фото: Ольга Даниленко