Містичний скульптор

Бум на Пінзеля розгорнувся у 2006 році, коли львівські інтелектуали заанонсували масштабну акцію святкування 300-річчя з дня народження майстра у 2007 році. Власне, річниця народження досить умовна, оскільки не те що деталі, а й основні факти життя скульптора – де і коли народився, вчився, помер – покриті глухою пеленою таїни. На містифікації особи скульптора вдало зіграли вітчизняні видавці. Минулого року один за одним вийшли два романи: детектив Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра» і містичний трилер Володимира Єшкілєва «Втеча майстра Пінзеля». Тоді ж світ побачив і розкішний альбом «Іоанн Георг Пінзель. Перетворення. Скульптура» (усі видання – видавництва «Грані-Т»).

Незважаючи на те, що Рік Пінзеля минув, інтерес до нього не згасає. Це засвідчує й експозиція його робіт, представлена на Великому Скульптурному Салоні-2008: це 20 творів, які становлять третину всієї нині відомої спадщини скульптора. Загалом, за підрахунками дослідників, майстер залишив по собі 180 робіт.

фото: Стас Алексєєв

Оригінальні скульптури Пінзеля можна зустріти в містах трьох західних областей України: Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській. Здебільшого вони містяться у музейних експозиціях. Так, 11 робіт є у краєзнавчому і художньому музеях Тернополя, 3 роботи – у місцевому музеї Івано-Франківська. І чи не найбільше зібрання знаходиться у Львові, де стараннями професора Бориса Возницького було відкрито Музей сакральної скульптури Іоанна Пінзеля: унікальні дерев’яні скульптури, зібранні буквально на звалищах й врятовані від спалення, сьогодні зберігаються більш-менш надійно під склепіннями колишнього монастиря кларисок. Пінзель працював і з каменем, кілька робіт його авторства прикрашають Собор св. Юра – це статуї святих Лева та Атанасія, а також фронтальна композиція кінного Юрія. Скульптури Пінзеля також є у Бучачі, де жив і творив майстер.

Не кожна скульптура – Пінзель

«Пінзелеманія» міцно захопила любителів старовини. Але не кожна дерев’яна барокова скульптура виявляється роботою майстра. Так, доводиться розвіювати міф, що скульптура біля костьолу в Городенці – це робота Пінзеля. Насправді, за словами Возницького, статуя швидше належить різцю його помічника. Хоча колись городенківський костьол славився вівтарем роботи Пінзеля. Неймовірно, але він міг піти просто на дрова, якби вчасно не нагодився Борис Возницький.

Пан Возницький і нині продовжує «полювати» на Пінзеля. «Буквально півроку тому ми знайшли ще одну скульптуру – на церкві у селі Рукомиш, біля Бучача. Там ще висить дзвін роботи Пінзеля, виготовлений на замовлення Потоцького», – розповідає дослідник. Ще одну невеличку скульптуру Пінзеля виявив у домашньому сховку хлопчина з Монастирська. Але, переконаний Возницький, у приватних колекціях роботи скульптора рідко присутні, адже надто жорсткими були жорна радянської системи – багато сакральної скульптури зникло разом зі знищеними храмами.

За кордоном Пінзель є у Вроцлаві – це невелике розп’яття у вроцлавському костьолі, куди його вивезли поляки. А у 1999 році у Мюнхені виявили шість боцеті (маленьких скульптур) авторства Пінзеля.

Улюбленець магнатів

На теренах теперішньої України Майстер Пінзель (ім’я, яким він підписував свої роботи) з’явився у другій половині XVIII ст. – принаймні, це період, який дає хоч якийсь фактаж про існування скульптора. У записах церковних книг Бучацького приходу записано, що 13 травня 1751 року Іоанн Георг Пензель повінчався з удовою Маріанною Елізабетою Кетовою, яка народила йому двох синів – Бернарда і Антонія. Але вже 24 жовтня 1762 року там було введено запис, що Маріанна Елізабета Пінзльова, вдова, вийшла заміж утретє.

У Бучачі Пінзель працював під патронатом канівського старости Миколи Потоцького. Його замовником був також львівський митрополит Леон Шептицький. Очевидно, що магнати виділяли майстра з когорти вправних ремісників. У 1906 році було знайдено документ, який засвідчує, що за роботи на Соборі св. Юра, Пінзель отримав 37 тис. злотих. Дослідники Пінзеля припускають, що він не був просто талановитим самородком, а мав за плечима серйозну школу, на основі якої виробив свій оригінальний стиль. Так, на тлі емоційної барокової скульптури роботи Пінзеля вирізняються неймовірною експресивністю. Сцена «Жертвоприношення Авраама» (шедевр костьолу с. Головиці) – наочний тому приклад.

фото УНІАН