Державна, отже, не обєктивна?

Недільний вечір 15 березня. Площа біля столичного памятника Тарасові Шевченку. У ногах Кобзаря – великі динаміки. У руках присутніх – запалені смолоскими. Це декорації до церемонії визначення лауреатів альтернативної Народної шевченківської премії.

Така подія відбувається вже вдруге: минулого року «Мамаї» (статуетки-нагороди) знайшли своїх перших господарів. Тоді причиною створення альтернативної премії стали суперечки щодо процедури відбору в офіційній. Цього року Шевченківську премію знову критикують за непрозорість і кулуарність. «Національна премія повинна вручатися із відома нації, – каже один із організаторів Андрій Мохник, – але наразі все вирішується за закритими дверима. Народ не знає ні своїх героїв, ні того, чи нагороду отримують справді найдостойніші. Складається враження, що чималі гроші та лауреатство просто ділять між собою у вузькому колі».

Хоча важко якось припустити, що народ знає і героїв Народної шевченківської премії. Так, з чотирьох переможців всенародним улюбленцем є хіба що Олег Скрипка – співак і організатор етнічного фестивалю «Країна мрій». Решта лауреатів – це герої, які, на жаль, відомі лише у вузькому колі спеціалістів чи прихильників.

Отож, перелік лауреатів Народної шевченківської премії виглядає наступним чином:

у галузі літератури – Ігор Павлюк
у галузі мистецтва – Мирослав і Тарас Отковичі
у галузі музики – Олег Скрипка
у галузі театру – вистава «Берестечко» Олександра Дзекуна

Реставратори Отковичі. фото taras.co.ua

Ігора Павлюка відзначили за збірки поезій «Магма» і «Бунт». Реставратори Мирослав Откович та його син Тарас Откович отримали визнанння за відродження іконостасу з церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря «Скит Манявський» та за культорологічні й мистецтвознавчі дослідження іконопису Йова Кондзелевича.

Показово, що результати народного голосування та голосування членів державного Комітету з Національної премії майже не співпадають. Цього року оцінка народу й чиновників збіглися лише у ставленні до вистави «Берестечко» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру. Минулого року обидві премії (народнну й державну) отримали поет Євстахій Лапський та художник Іван Остафійчук.

Народний Шевченко голосує через Інтернет

Визначення лауреатів Народної шевченківської премії відбувається шляхом голосування в Інтернеті. Для цього створено сайт taras.co.ua. Кожен, хто навідається за цією адресою та зареєструється в системі, отримує право голосу, який може віддати у тій номінації, у якій вважає себе компетентним. «Цього року на сайті отримано близько півтисячі голосів, – розповідає незалежний музичний оглядач Юрко Зелений, – але це не означає, що за кожним голосом – лише одна людина. Адже голосування відбувається із IP-адрес: проголосувати з одної можна лише раз. Але ж і одна фірма, де працюють сотні співробітників, має одну IP-адресу. Тож, не відомо, скільки точно людей проголосувало».

Ігорь Павлюк. фото: taras.co.ua

Претендентами на Народну премію стають ті, хто вийшов до третього туру Національної премії. «Ми не претендуємо на повну альтернативу, – пояснює Андрій Мохник, – адже у першому та другому турах Шевченківської премії усе прозоро. А от третій відбувається за закритими дверима».

Хоча деяких лауреатів непрозорість державної премії, здається, не переймає. Наприклад, поет Ігор Павлюк збирається й далі боротися за офіційну нагороду. «Це народна премія, а то – президентська. Я розрізняю їх», – пояснює він.
Нагадаємо, що лауреатами Народної Шевченківської премії-2007 стали: поет Євстахій Лапський (література), гурт «Кому вниз» (музика), художник Іван Остафійчук (образотворче мистецтво) та вистава «Про мишей та людей» (театр). До речі, вистава театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» отримала державну премію цього року.