Нобелівський претендент, який передбачив висадку на Місяць

Син фермера Артур Кларк народився 16 грудня 1917 року в графстві Сомерсет на південному заході Англії. У 1936 році він переїхав до Лондона, де працював аудитором в казначействі і майже відразу став одним з найактивніших членів Британського міжпланетного товариства (British Interplanetary Society), метою якого була також пропаганда ідеї космічних польотів.

У роки Другої світової війни Кларк служив оператором радару у складі Королівських військово-повітряних сил, де брав участь у розробці радарної системи, яка мала спростити англійським пілотам навігацію в складних погодних умовах. Саме за цю розробку його висунули на здобуття Нобелівської премії. У 1948 році письменник детально описав висадку на Місяць, здійснену американцями лише 1969-го.

Професійним письменником Кларк став у 1940-ві роки. У 1953 році він одружився, але вже 1964-го його шлюб розпався. Популярний фантаст був бездітним – ані в шлюбі, ані після у нього так і не було дітей. На Шрі-Ланку, де він прожив до самої смерті, Кларк потрапив у 1956 році після того, як увійшов до команди, що досліджувала Великий Бар'єрний риф. Там він захопився підводним плаванням, і згодом навіть заснував школу дайверів неподалік від столиці Шрі-Ланки Коломбо.

Знехтуваний Радянським Союзом

Сер Артур Кларк був автором більше ніж сотні фантастичних і художніх книг. Слава прийшла до нього в 1968 році, коли оповідання «Страж» було адаптовано під сценарій фільму «2001: космічна Одіссея», знятий режисером Стенлі Кубріком.

У Радянському Союзі Артур Кларк був одним із найбільш видаваних західних фантастів. Усі його нові романи майже відразу виходили в журналі «Техника – молодежи». У 1984 році видання опублікувало новий роман Кларка «2010: Одіссея-2», який виявився абсолютно антирадянським: він був присвячений космонавтові Олексію Леонову, академікові Сахарову, а всі російські персонажі в романі носили імена відомих на Заході дисидентів. Після виходу другої частини публікацію роману була припинена цензурою, редакція розігнана, а Кларк випав з рекомендаційних бібліотечних списків.

«Остання теорема» Кларка готується до друку

Якось письменник згадував: «Мене часто запитують, ким би я хотів залишитися в пам'яті людей. Так, у мене була різнобічна кар'єра: як письменника, підводника і послідовника ідеї дослідження космосу. Зі всього цього я би хотів, щоб мене пам'ятали як письменника». Перед талантом Кларка схилялися як читачі, так і науковці – оскільки автор дуже яскраво, у найдрібніших деталях описував майбутні космічні кораблі, суперкомп'ютери і системи миттєвого зв'язку.

Джордж Уайтсайдс, генеральний директор британського Національного космічного товариства, в раді директорів якого працював Кларк, дуже високо оцінив діяльність сера Артура. «Цей його особливий ентузіазм – ось що, я думаю, робило його таким популярним, – сказав Уайтсайдс в інтерв'ю Бі-Бі-Сі. – Він завжди думав про те, що буде потім, і про те, як в майбутньому життя зміниться на краще».

Репутацію Кларка було значно зіпсовано в 1998 році, коли його звинуватили в домаганнях дітей. Звичайно, письменник всі звинувачення відкидав, але ця історія мала вплив на процедуру посвячення його в лицарі. Пізніше в ході слідства всі звинувачення було знято. Водночас британський астроном сер Патрік Мур, з яким письменник потоваришував ще підлітком, згадує Кларка як веселу, живу людину з особливим почуттям гумору.

Після себе Кларк залишив рукопис останнього роману. Твір називається «Остання теорема», і написано його в співавторстві з Фредеріком Полемо. Планується, що книга вийде вже цього року.

Джерело: www.rambler.ru, ВВС