Сьогодні вранці під потяг на станції метро «Університет» кинувся 13-річний (!) хлопчик. Машиніст застосував екстрене гальмування, але врятувати самогубця не вдалося...

Ця спроба самогубства в метро - вже шоста за рік, і третя, що закінчилася трагічно. Рівно стільки ж самогубств в метро трапилося за весь минулий рік. У «Київському метрополітені» коментувати те, що відбувається, відмовилися. «У нас не прийнято про це говорити», - сердито відказала голова прес-служби Надія Сумак. Відомо тільки, що раніше керівництво метрополітену висловлювало стурбованість такою кількістю охочих кинутися під потяг, і обіцяло прибрати із станцій таблички «Виходу немає».

У столичній міліції ж запевняють, що нічого екстраординарного не відбувається. «Як для Києва, де мешкає 4 млн осіб, самогубства стаються рідко, - каже начальник прес-служби київського УМВД Володимир Поліщук. – У метрополітені кількість самогубств справді зросла порівняно з минулим роком, але загалом по Києву спроби суїциду не почастішали».

Виходить, що зросла не кількість самовбивць, а кількість охочих звести порахунки з життям демонстративно. «Свій акт відходу з життя таким чином можна вчинити з максимально можливим резонансом, Пів-Києва про це дізнається, - говорить кандидат психологічних наук Олександр Губенко. – Крім того, «популярності» самогубств в метро також сприяють численні публікації в пресі. Це ефект наслідування і зараження, хвиля якого може привести до збільшення кількості самогубств саме в метро, при збереженні статистики в цілому. Адже навіть читають про суїцид в метро зазвичай пасажири метро...»

Стрибок під потяг, каже психолог, несе в собі соціальний підтекст. Це послання суспільству, у якому самогубець не знайшов себе. «І те, що таких демонстративних самогубств стає більше, може говорити про те, що у нас зростає потенціал соціального невдоволення, - пояснює Олександр Губенко. – Минули роки після сплеску очікувань, який ми пережили в 2004 році, а нічого кардинально не міняється. І кількість людей, які несуть у собі очікування, що не справдилися, дуже велика».

Окрема категорія громадян, що постраждала від лавини самогубств, - машиністи метро. «Для людини це такий стрес, коли кидаються під його потяг! – обурюється машиніст «Київського метрополітену» Олександр, який попросив не називати його прізвище. – В Москві був випадок, коли самовбивця вижив, а машиніст помер від розриву серця». Між собою машиністи часто обговорюють те, що відбувається. «Лаєте самогубців?» - питаю у Олександра. «Не без цього...» - зізнається той. І виправдовується, мовляв, від такого удару по психіці складно відійти. Особливо за триденну відпустку, яку адміністрація метрополітену надає потерпілим машиністам.

ХВИЛЯ САМОГУБСТВ У МЕТРО

1) 19 березня 2008 року в 8:34 на станції метро «Святошин» під потяг, що прибував, кинувся хлопець 1994 року народження. Машиніст застосував екстрене гальмування, але уникнути наїзду не вдалося, і пасажира було смертельно травмовано;

2) 5 березня 2008 року в 8:16 на станції метро «Вокзальна» під потяг, що прибував кинувся пасажир 1985 року народження, житель м. Шостка Сумської області. Машиніст загальмував, але наїзду уникнути не вдалося. Проте, молода людина вижила;

3) 25 лютого 2008 року в 11:30 на станції метро «Вокзальна» під потяг, що прибував, кинулася пасажирка 1986 року народження, студентка. Дівчина зістрибнула на рейки і пішла на зустріч потягу. Врятувати її не вдалося;

4) 5 лютого 2008 року в 9:43 на станції «Університет» кинувся під потяг житель Тернопільської області 1979 року народження;

5) 31 січня 2008 року в 13:54 під поїзд, що прибував на станцію «Поштова площа» кинувся житель Волинської області 1965 року народження. Машиніст застосував екстрене гальмування, чим урятував пасажирові життя;

6) 21 січня 2008 року в 19:22 на станції «Вокзальна» під потяг, що прибував, кинулася молода людина. Машиніст загальмував, але уникнути наїзду не вдалося. Хлопець загинув.