Але повернемося до нашої теми. «События и люди» - повнокольорове видання формату А3, надруковане на недешевому мелованому папері. Цим, звичайно ж, журнал-газета вигідно відрізняється від «Бульвару». Але за ціною – програє. Не знаю. Чи захочуть любителі «клубнички» платити практично у два рази більше, нехай навіть і за такі красоти.

Щодо змісту, то ще до виходу журнал-газети, розповідаючи «Телекритиці» про нове видання, Олександр швець відзначав, що його основою «стане такий жанр як інтерв’ю з учасниками резонансних подій». Так і є. Гортаю спочатку один номер, потім другий – одні інтерв’ю, причому так на дві-три шпальти, не менше. Для нашого світу, який так швидко міняється, це просто гігантські розміри. Хоча «Бульвар» теж любить саме такий розмір. Ось і будуть, мабуть, змагатися – а хто ще більше. Тільки як читач це все зможе переварити?

І хто ж ці головні герої інтерв’ю, які повинні були бути «учасниками резонансних подій»? На підмості все ті ж – Ірина Білик, Борис Моісєєв, Григорій Чапкіс, Тіна Кароль, Роман віктюк, Світлана Лобода... І звичайно, просто ніяк не обійтись без Нестора Шуфрича. Щось я не помітила тих резонансних подій, в яких би брали участь наші зірки. А може. Вони щось ексклюзивне розповіли читачам? Та нічого. Все те ж, що й іншим ЗМІ. Навіть уривки з книги Чапкіса, які публікують «События и люди», читати не цікаво. Бо танцювальний гуру про свою філософію життя розповідає на кожному кроці – деякі фрази уже навіть напам’ять вивчила.

Отже, люди є, а де ж події? З подіями зовсім погано. Ну, хіба виручив Український тиждень моди. Бо презентацію самого журналу-газети важко назвати важливою подією тижня.

Я не є читачем подібних видань, хіба інколи продивляюся заради приколу. Звичайно, є ті, хто таку пресу читає, захлинаючись. Тому, незважаючи на достаток гланцево-гламурних видань, напевне, «События» знайдуть якогось свого читача. Тільки навряд чи це буде два з половиною мільйони. А саме такого тиражу хоче досягнути Олександр Швець. Віддрукувати, звичайно, можна, а ось продати...

А на завершення риторичне запитання: коли вже з'являться в Україні видавці, які не проти вкладати гроші в щось інтелектуальніше. Адже те, що таку пресу не будуть читати – стереотип, нав’язаний масовою пресою та її видавцями.