Підготовчий етап переходу України на цифрове мовлення закінчено. Утім, радіти поки що особливо немає чому. Глава РНБО Раїса Богатирева на нараді, присвяченій інформаційній безпеці, заявила, що в реалізації програми переходу назрів міжвідомчий конфлікт. Мінтрансзв’язку і Нацрада з питань телебачення і радіомовлення не можуть вирішити, кому і скільки бюджетних коштів потрібно виділити на її реалізацію. А звичайні громадяни не можуть зрозуміти, які переваги дає їм нова технологія.

ВСЕ – У «ЦИФРУ»!
Про те, що Україні доведеться наздоганяти Європу в телевізійному форматі, стало відомо ще 2006 року. Тоді в Женеві було підписано угоду, згідно з якою члени Міжнародного союзу електрозв'язку зобов'язуються перевести все телерадіомовлення в цифровий формат. Причина такого поспіху одна – потрібно звільнити частоти для використання їх із комерційною метою.

Крім того, усім нібито відомо, що цифрове телебачення краще від аналогового. Щоправда, чим саме, мало хто знає. Головний плюс – висока чіткість зображення, відсутність «шумів» і можливість отримувати один і той самий телепродукт різними мовами. До того ж, крім простого телемовлення, цифровий формат дозволить користуватися глядачеві послугами окремо трансльованих телемагазинів, спортивних тоталізаторів, ба навіть Інтернетом. Та й той факт, що кількість отримуваних приймачем каналів буде не меншою за сотню, не може не вражати.

Є в нововведення і „мінус” – за все треба платити. У випадку з цифровим ТБ це означає, що кожен українець буде змушений придбати декодер, що дозволяє дивитися переглядати програми цифрового ТБ на будь-якому телевізорі.

У тому, що новий формат дорожчий за аналоговий, переконалися київські абоненти кабельного оператора «Воля-Кабель», який підключає нових абонентів вже винятково в цифровому форматі DUB-C, а старих переводить без особливого роз'яснення різниці. Незважаючи на дешевизну нового пакету, наприклад, вітчизняних каналів (18 грн проти 27 грн за аналоговий), оренда декодера (9,9 грн за місяць+6,9 за кожен інший телевізор) демонструє подорожчання послуги. А купівля – більш як 300 грн.

НАЗАД ДОРОГІ НЕМАЄ
Так чи інакше, перехід на «цифру» сьогодні – єдиний варіант розвитку українського телепростору. «Ми вже почали реальні дії», - розповів «ПіК України» заступник голови Нацради з питань теле- і радіомовлення Ігор Курус. Зокрема, дві компанії вже отримали ліцензії на мовлення, причому одна з них – у стандарті DUB-H, що дозволяє транслювати ТБ на мобільні телефони та інші кишенькові геджети. Інша ж, яка вестиме мовлення в форматі DUB-C (кабельне ТБ), уже готується розгортати свою мережу. «Є вже навіть ТБ для багатих», - говорить Курус. Він має на увазі Hi-Defenition – телебачення високої чіткості. Для того, щоби працювати в такому форматі, канал мусить мати спеціальні камери. Але і такі вже є, щоправда, у режимі супутникового мовлення – канали «Спорт 1» і «Спорт 2» телекомпанії «Поверхность-ТВ».

Проте зараз головне питання «оцифрування» ТБ стосується того, хто і за які гроші технічно оснащуватиме всю країну для передачі і прийому цифрових сигналів. Мінтрансзв’язку хоче взяти реалізацію цього проекту на себе, для чого просить виділити 2,9 млрд. грн. з держбюджету. Нацрада ж уважає, що такі нечувані гроші у держави забирати не варто. «Тим паче, що це не всі витрати», - запевняє Курус. Його відомство пропонує залучити комерційні структури, за допомогою чого знизити суму бюджетних витрат до 1,05 млрд. грн. При цьому приватні компанії візьмуть на себе увесь комплекс підготовки фахівців, а не тільки обладнання.

Вони також будуть посередниками між телеканалом і покупцем послуги. «Від каналу буде потрібно виключно подавати свою інформацію в цифрі. Ми і так сьогодні робимо це, тому що ведемо мовлення на супутник», – говорить технічний директор «Новогоканалу»  Дмитро Оркуша. Словом, устигнути до 2015 року «оцифрувати» всю країну нескладно. Якщо не застрягати на вирішенні міжвідомчих конфліктів.