З таким невтішним прогнозом виступив сьогодні в Києві Центр перспективних соціальних досліджень при Міністерстві праці і соціальної політики. Як повідомила фахівець центру Наталія Баранова, яка безпосередньо керувала складанням розрахунків, перед Україною є два сценарії – оптимістичний і песимістичний.

ЩО ТАКЕ ОПТИМІЗМ
Згідно з так званим оптимістичним прогнозом (хоча оптимізму ці розрахунки аж ніяк не додають), з 2007 по 2014 роки від епідемії ВІЛ/СНІД в Україні помре 210 тисяч 331 громадян, внаслідок чого працездатне населення скоротиться на 163,7 тисяч чоловік. У гіршому разі нас чекають 299 тисяч 722 смерті, і втрата 233,8 тисяч працездатних громадян. Скількох удасться врятувати – залежить тільки від того, наскільки ефективною в нашій країні буде профілактика захворювання, а також від якості лікування тих, кого вже заражено.

Щодо профілактики навіть повторювати соромно – здавалося б, усі грамотні уже знають, що ВІЛ передається через кров і статевим шляхом. Відповідно, для того, щоб не захворіти, досить користуватися презервативами і не користуватися одноразовими шприцами. Усі страшилки про стоматологів і манікюрниць, які здатні передати вірус недостатньо стерильними інструментами, досі не підтверджено фактами, і фахівці розглядають їх як дуже малоймовірні.

Та що ж ми маємо? 3104 нових випадків ВІЛ тільки за січень цього року. 746 зареєстрованих випадків ВІЛ на стадії СНІДу. 449 українців померли від епідемії за січень і лютий. Із них – троє дітей. Щогодини в Україні інфікується 8 осіб. Усього в нашій країні з ВІЛ живе 440 тисяч чоловік, найвищий відсоток в Європі – 1,63% дорослого населення.

На цей момент вірус ще не вийшов за межі групи ризику – ін'єкційних наркоманів. «Та все ж відсоток заражених статевим шляхом весь час зростає, - розповідає представник Міжнародного альянсу по боротьбі з ВІЛ/СНІД в Україні Паола Павленко. - Поки це в основному партнери ін'єкційних наркоманів, або партнери партнерів ін’єкційних наркоманів». І це все на тлі широкої рекламної АНТИ-СНІД кампанії, фешн-показів фонду Олени Франчук, мільйонів з бюджету і ще більшої кількості освоєних мільйонів від міжнародних грантових організацій. Приголомшливо, але все це не допомагає – епідемія поширюється дедалі швидше.

МЕТАДОН АБО СМЕРТЬ
До речі, про грантові організації і лікування ВІЛ-інфікованих. У вересні цього року закінчується грант на АРВ-терапію (препарати, що знижують вірусне навантаження, які застосовуються в лікуванні ВІЛ) від Міжнародного альянсу. На сьогодні ця організація забезпечує ліками близько 5,5 тисяч українців, ще 3 тисячі проходять терапію за бюджетні кошти і гроші від благодійників. Заради того, щоб отримати грантову програму на цей рік, в кінці минулого Президент Віктор Ющенко навіть змушений був погодитися на ввезення до України метадону – синтетичного опиату, який застосовується в замісній терапії для лікування наркоманії.

У Європі від метадону вже відмовилися. Його вживання дає дуже тяжкі наслідки для людського організму, і не дуже підходить для українських наркоманів, які сидять не на героїні, а на «ширці». МВС і СБУ стояли на смерть проти легального ввезення до країну нового наркотику. Але Міжнародний альянс переміг легким шантажем відмови у фінансуванні АРВ-програми. «Ці дві програми дійсно пов'язані, - визнає Паола Павленко. – Адже дуже великий відсоток ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ є наркоманами, і необхідно спочатку стабілізувати їх через замісну терапію». Замісна терапія могла б проводиться і за допомогою іншого, менш небезпечного наркотику – бупренорфіну. Але тут діє проста математика: місячна доза бупренорфіну для одного наркомана коштуватиме близько $170, тоді як метадону – всього $7. Словом, Віктор Ющенко своїм указом допоміг одним, і прирік на болісне (у прямому розумінні слова) життя інших.

Що ж буде, коли фінансування АРВ-програми Міжнародним альянсом у вересні припиниться? Заступник комітету Мінохорониздоров'я з питань протидії з ВІЛ/СНІД Олена Єщенко запевнила «ПІК України», що держава готова узяти лікування хворих на себе. «На сьогоднішні на закупівлю АРВ-препаратів виділено 75 млн грн, - повідомила Олена Єщенко. – Проблеми тільки з розширенням програми». Так, якщо підключити до АРВ-терапії всіх, хто в цьому на сьогоднішній день вже має потребу, а не тільки тих, хто вже отримує лікування, знадобиться 95 мільйонів. Олена Єщенко сподівається, що ці гроші вдасться отримати.