Школярі з переляку поковтали недопалки і чупа-чупси, а ветерани, які пройшли війну, швидко пригадали колишні навички і рвонули в засідку. Жваво розосередившись по кущах, розшугавши бездомних собак і місцевих бомжів, пильні громадяни виявили, що в парку неспокійно – майже біля стін ВР кілька людей у формі тягають великі, підозріло важкі ящики.

Пильне коротко-далекозоре око колишнього партизана-підривника з ходу визначило: диверсанти, закинуті підлими імпер’ялістами для блокування роботи багатостраждальної Ради.

З-за свіжопофарбованого смітника визирнув п'ятикласник із сусідньої елітної гімназії. Очі у нього стали круглі. «Діду, а дід, це що, теракт? У, круто, по телику покажуть!» - голос його був захоплений, такий, що хоч і небагато підсів із-за того, що проковтнув з переляку недопалка дорогої сигарети, витягнутої уранці у маминого бой-френда. П'ятикласник потяг цілих три штуки, але дві довелося віддати на відкупного сусідському хуліганові, який заприсягся «згноїти ботана», якщо той не віддасть картковий борг.
З купи торішнього листя випірнув бомж – поет і інтелігент, що спився через дружину, цю підлу тварюку, яка кинула його заради якогось вискочки-кооператора п'ятнадцять років тому. Підірване душевними терзаннями здоров'я і зухвале вторгнення конкурентів на його територію зіпсувало колишньому інтелігентові настрій. Ще б пак: урожай пляшок обіцяв цього сезону побити торішній разів у два, чому сприяли реклама, що висіла по всьому місту, на якій знизу було написано, що алкоголь шкідливий для здоров'я, і мітинги, які регулярно проводилися під стінами Ради, і страйки.
Поет стрепенувся і несподівано спритно поповз до кущів, де засіли діди і внуки. «Служив?» - пенсіонер схвально позирнули на новоприбулого. Бомж кивнув, від чого помпон на казна-де підібраної дитячої шапочки весело підстрибнув. Він хотів відчеканити, що, мовляв, єфрейтор запасу прибув, але тільки ганебно промукав. «Ну, пора попартизанити, - суворо сказав фронтовик, - Батьківщина в небезпеці!». Бомж ствердно гикнув. «А що таке попар – ти – за - нити?» - розтягуючи слова на англійський манер, запитав школяр. Другу світову війну вони ще не проходили. «Підемо ворога бити. Сядемо в засідку, як стемніє – братимемо язика», - з ходу спланувався досвідчений ветеран. Бомж перестав гикати і шанобливо подивився на трішки зизоокого старого – через невдалий ранок поета терзав бодун. У школяра розгорілися очі: «А по телику покажуть?». «Гик ???» - бомж зацькованого озирнувся, тому що потрапляти в телик в його плани не входило: і так життя неспокійне, а тут, мабуть, і органи зацікавляться. Пенсіонер пошепки насварив: «Ворога бити треба, а вам би, малоліткам, тільки шоу й ананаси з колою! У, дурнів зростили! Пороху ви не нюхали.». Він зібрався наговорити ще чогось прикрого, але старече дихання підвело. П'ятикласник розцвів: «А, зрозумів! Це як в бойовику про Рембо: роздягаємося до штанів, беремо гранату і рятуємо світи!». Бомж тепер шанобливо подивився на школяра. «Про Рембо не знаю, але за суттю правильно», - порадів за молоде покоління фронтовик – дивись ти, а гени дідівські ще живі! Юний герой зашарівся, як маків колір.
За декілька хвилин зміркували на трьох більш-менш пристойний план захоплення і знешкодження ворога. Тільки почали розосереджуватися (фронтовик – за підмогою в сусідський двір, де пенсіонери різалися в шахи, хлопчик – в магазин по шурупи і бензином-калошею, бомж – по порожніми пляшками), як над нами виросла грізна фігура вартового порядку. Орлине око охоронця закону відразу примітило, що в кущах щось затівається. «Що за несанкціоноване зборище? Розтління малолітніх?» - гаркнув вартовий, що надивився в Інтернеті всяких непристойних картинок (тільки у обідню перерву і виключно у професійній потребі). Змовники здригнулися. «А що таке роз – тлі - ння?», - запитав колишній підривник. Школяр презирливо гмикнув – він відвідував ті ж сайти, що і представник закону, а бомж, як завжди, промовчав – сайти він не відвідував, але життєвий досвід підказав не висовуватися. Пенсіонер, крекчучи, піднявся і карбував на одному диханні: «Група захоплення у складі трьох чоловік для захисту Батьківщини від зазіхань імпер’ялізму готова приступити до виконання завдання: веденню бойових дій в тилу ворога із застосуванням холодної зброї і пляшок з вибухонебезпечною сумішшю з подальшим узяттям мови.»
Вартовий застиг. Лекції в школі міліції, на яких розповідали, як поводитися у разі нападу групи терористів, він пропустив: копав в селі картоплю, вечорами для різноманітності відвідуючи місцевий клуб. Часу з тих пір витекло багато: картопляні грядки давно забрало казино із стриптизом, охоронець змужнів вшир, одружувався на власниці базарної ятки і знайшов фінансову незалежність, а пропущений матеріал не заповнив – терористи на його життєвому шляху не траплялися. «Тату, яке захоплення?» - обережно запитав вартовий, намацуючи на широкій талії рацію. «Так стріляють! Раду обклали, виручати треба годувальників! А якщо до міськадміністрації дістануться – прощай надбавки і паяння! Не за те я воював, щоб тепер віддавати кому ні попадя кровно зароблену гречку!», - заметушився пенсіонер. Вартовий, якого в ділянці прозвали «Умняк» за незвичну кмітливість, зрозумів – з терористами в черговий раз пронесло. «Я вам повоюю! Салют це, для Буша! Тренуються!, - охоронець презирливо подивився на незаконне формування. - Новини дивитися треба! Президента Америки зустрічаємо, в які віка приїде, а тут ви, дурні, з своїми партизанами! Людина за мир воює, йому ваш захист батьківщини до лампочки! Рааааазойдісь, бо заберу до дільниці, штраф платитимете за порушення порядку і злочинну змову!».
У паренні гуркнуло ще раз, потім ще і ще. Перелякані голуби носилися над Маріїнськім, Радою і Майданом, щедро поливаючи архітектурні вишукування столиці і комуністів, що мітингують на площі, пташиним послідом, що погано відмивається. Молоді і не дуже матусі риссю неслися в спокійніші дворики престижного Печерська, несамовито трясучи колясками з розбудженими малюками. У Раді від незвичного шуму припинилася бійка біля трибуни й принишклі депутати ланцюжком потягнулися в буфет.

Розвінчані змовники зацькованого перезирнулися, окинули поглядом могутню фігуру вартового порядку і приречено побрели в різні боки. Пенсіонер потрусив на перекличку до Ощадбанк, старечо бурчачи на уряд, американців, маленькі пенсії і високі ціни.
Бомж розчинився в торішньому листі, радіючи, що легко звільнився і взагалі потепліло.
Школяр жваво попрямував до кіоска. Гуркіт в паренні стих, і став чутний низький, вібруючий звук. «Су-27», - безпомилково визначив п'ятикласник, що знає про зброю і сучасні літаки набагато більше, ніж про партизанів.
Людина, що сидить в літаку, дивилася зверху на рідні простори і не міг зрозуміти: чого раптом президентові США закортіло відвідати Україну в день дурня.

фото: Стас Алексєєв