Останнім часом Київ усе більше уподібнюється казковому місту. У PinchukArtCentre відвідувачам пропонують подивитися на власні (!) думки, а у Центрі сучасного мистецтва – побавитися віртуальними, створеними голосом, кульками та побувати у країні японських метеликів.

В останньому – виставка «Цифрові відчуття», організована компанією Hewlett-Packard. Усі сім експонатів привезені з престижної світового фестивалю цифрового мистецтва Ars Electronica. Так компанія відзначає своє 10-ліття.

У п’ятьох залах Центру Сучасного Мистецтва – десятки моніторів і моніторчиків, відеокамер, джойстиків, мікрофонів і навіть барабанів. Все це – пристрої, за допомогою яких кожен може «поспілкуватися» з віртуальним світом. Таким чином, мистецтво стає продовженням щоденної роботи з комп’ютером, яка сьогодні оминає хіба що домогосподарок. Організатори на такий процес дивляться з оптимізмом: мовляв, ми без комп’ютерів уже ніяк. «З того часу, як з’явилися насоси, – каже Герберт Расбіхлер, представник HP, – ми почали порівнювати серце із надпотужним насосом, коли з’явився комп’ютер, ми почали порівнювати наш розум з комп’ютером».

Найбільше прихильників збирає атракціон Messa di Voce – творіння американців Голана Левіна та Захарі Ліберман. Ще б пак: тут можна поспівати і покричати у спеціальні мікрофони. Під час таких занять вокалом на великому екрані, де відбиваються ваші тіні, з’являються жовті та фіолетові кульки. Кульки – це відображення звуку. Вони літають по екрану і відбиваються від ваших екранних тіней. І чим більше верещиш, тим більше з’являється кульок. А коли замовкаєш, вони поступово зникають. Окрім бульбашок, тут є до десятка інших візуальних ефектів.

Атракціон Messa di Voce "створює" з голосу кульки.

Білі метелики японського саду.

Єдиний експонат, який можна споглядати досить довго, але з яким не можливо встановити фізичного контакту – «в. о. н. а.» – творіння Наташі Теофілович із Сербії. Твір, що поєднує у собі інсталяцію та тривимірну анімацію, ставить вас у становище такого собі вуаєриста – споглядача життя кількох віртуальних істот. Вони «живуть» у п’яти моніторах: лисі та кольорові, вони вільно рухаються, контактують між собою, танцюють, цілуються, зазирають крізь екран – просто... на вас! Тоді несподівано виявляєш – з того боку теж спостерігають. І навіть прагнуть достукатись. «Тук-тук» з-за рідкокристалічного монітора нагадує якісь фільми жахів. Хочеться піти далі і позбутися відчуття, що ТАМ теж є життя.

Цифровий арт - мистецтво майбутнього?

Блукаючи поміж моніторами, мучишся запитанням: чи саме з таким мистецтвом матимуть справу наступні покоління? «Класичне мистецтво не зникне, – запевняє Паскаль Марещ, художник, член команди Ars Electronica. – Живопис, театр, балет – все це існуватиме. Лише з’являтиметься все більше гібридних форм. От і ми нещодавно створили оперу, замість декорацій якої використали монітори та інші технології. Це було надзвичайно ефектно».

Бо саме останні нагадує «цифрове мистецтво». Як і переважна більшість творів contemporary art, технології стають мистецтвом лише завдяки перебуванню у галерейному просторі. Поза ним вони залишаються сукупністю добротно пророблених програм, таких різних, але в чомусь однакових. У цьому їхня схожість до представленого у цій експозиції «Овечого ярмарку» Арона Кобліна – 10 тисяч «намальованих» мишкою овець, створених веб-адміністраторами з усього світу.

Виставка «Цифрові відчуття» у Центрі сучасного мистецтва, що на Контрактовій площі, триватиме до 11 травня.

фото: Стас Алексєєв