За словами директора «Українського дому» Наталії Заболотної, ця виставка на сьогодні є найбільшою виставкою української примітивістки в Києві. «Ідея приурочити її до нашого свята прийшла спонтанно, – розповідає Наталія Заболотна, – ми шукали якусь особливу родзинку, адже люди вже звикли бачити у нас іменитих скульпторів та художників. А така щира творчість української наївістки, безперечно, не має аналогів. Тому ми пишаємося своїм вибором».

Наталя Заболотна: «З часом все складніше придбати роботи Примаченко».

Пропозиція зробити виставку надійшла від одного з колекціонерів – скульптора Олега Пінчука. Саме він приніс Наталії Заболотній виданий з його ініціативи альбом творів художниці, що зберігаються у приватних колекціях, та запронував перенести його вміст на стіни Дому.

За три тижні підготовки експозиції вдалося зібрати 150 картин художниці. Майже всі вони походять з приватних українських колекцій і лише один – з фондів музею. Розлучитися на деякий час із шедеврами Приймаченко погодилися: режисер та сценарист Василь Вовкун, бізнесмен Костянтин Бондарєв, мистецтвознавець Едуард Димшиць та ще п’ятеро пошановувачів творчості художниці.

Надзвичайно привабливі наївні звірі художниці.

Колекція Костянтина Бондарєва, яка почалася із двох подарованих творів, зараз налічує 50 картин. «На сьогодні колекціонування творів художниці є хорошим вкладом на майбутнє, – стверджує Наталя Заболотна. – Чим далі, тим важче придбати роботи Примаченко. А ті, що з’являються на мистецькому ринку, потребують обов’язкової експертизи: все частішими стають випадки підробок». Цікаво, що з півтора десятки років тому, коли художниця ще творила, вартість її картин була мізерною. «Твори Примаченко тоді продавали за 200 гривень. Та й то на таку ціну доводилось вмовляти», – розповідає Наталія Заболотна.

Більшість представлених творів датуються 1960–70-ми рр.

Зважаючи на те, що на світових аукціонах все частіше з’являються твори примітивістів (ціни на Піросмані сягають позначки мільйон доларів), Болотня незабаром стане місцем паломництва колекціонерів або ж селом мільйонерів.

«Український орел на Україні походжає». 1988 р.

Ті, кого талант художниці привабить відвідати «Український дім», не будуть розчаровані. Більшість представлених тут творів датуються 1960-1970-ми роками, коли стиль художниці вже був повністю зрілим та набув усіх тих рис, які вирізняють Примаченко.

Тут вам і дивовижні звірі, і зворушливі та влучні підписи, і буяння барв, і звернення до народних мотивів. А головне – нестримна любов та теплота, щирість і готовність творити на радість людям. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» – любила казати сама художниця.

На жаль, «гостини» Примаченко в «Українському домі» будуть недовгі – лише до 20 квітня.

Фото: Стас Алексєєв