Більше семи годин, 27 фільмів і чотирьох перерви всього по 15 хвилин. Незважаючи на всю екстремальність умов, показ короткометражок залишив неабиякі приємні враження.

Порівняно з торішньою, ніч короткого метра-2008 здалася набагато серйознішою і продуманішою. Дедалі менше епатажу і «трешу», дедалі більше філософії й глибини. Не даремно показ розпочався з уже продемонстрованого рік тому фільму «Точна вічність» Дідьє Фонтана. У цьому фільмі показано постійно повторюваний епізод із життя молодих людей, які у результаті виявляються мешканцями іграшкового будиночка – такого ж, як і вони. Принцип матрьошки – нескінченного повторення – схоже, саме це хотів донести до глядача автор.

Кадр з фільму "Точна вічність".

Режисер, який отримав за цей фільм приз від Французького синдикату кінокритиків, власною персоною з'явився перед київськими глядачами. Вийшовши на сцену, він продемонстрував і одного з «персонажів» своєї роботи – дверну ручку в формі знаку нескінченності.

Автопортрет французького режисера.

На цей раз організатори міні-фесту звернули увагу на фільми з соціальною проблематикою. Наприклад, стрічка «Хто ми є» зачепила проблему рівності перед Богом усіх соціальних прошарків. Жінка чекає потяг на провінційному вокзалі. Вона бачить безпритульних і уявляє себе на їхньому місці, а може... вона вже була такою, але видерлася з дна суспільної ієрархії.

Кадр з фільму "Хто ми".

На додаток до робіт про сенс буття, було представлено фільми і про конкретні соціальні проблеми. Стрічка «В інфрачервоному світлі» описує життя сліпого хлопця від його власного народження і до народження дитини. Пригадали французи і зло війни: одна робота цілком складалася з фотографій лише єдиної будівлі в Хіросімі – до, під час і після ядерного вибуху в 1945 році.

Також самолюбні французи не пропустили можливості підкреслити свою індивідуальність і «попустили» американців. Два фільми про двійників голлівудських акторів – відвертий «стьоб» над надмірною кількістю їхніх фанатів по всьому світу. Мовляв, ми, французи, не цим беремо.

Кадр з анімаційного фільму "Пальто".

Вражає, але київська публіка влаштовує на ночі короткометражок традиційний аншлаг. На повнометражних фільмах будь-якого столичного фестивалю подібне трапляється рідко. Квитки, які коштували по 40 грн., було розкуплено практично за місяць.

«У тих, хто знімає короткометражки, менше коштів, але більше свободи», – прокоментував популярність короткого метра Дідьє Фонтан. За словами режисера, саме випадання короткометражок з конвеєра кіноіндустрії, дає змогу знімати те, що справді хвилює автора. І питання про окупність роботи тут не стоїть на першому плані.

Двоє друзів у картині LA DIFUNTA CORREA досліджують свій страх в Аргентині.

І публіка це цінує. Молода дівчина з дредами Юля, що прийшла на французьку ніч вже утретє, каже, що такі фільми допомагають їй чітко відчути життя. І додає: «Таке можуть знімати тільки французи». А от студентка університету імені Тараса Шевченка Дарина знайшла в показі-2008 багато східних мотивів і мало французького «смаку».

Але навіть сам напрям думки глядачів доводить, що роботи були справді вартісними, а підняті теми – актуальними. А ще чудово, що в Україні є кому ходити на таке кіно. Адже добротний короткий метр – це вищий пілотаж кіномистецтва.

Цьогорічна «Довга ніч... короткого метра» в Україні триватиме ще 25 і 26 квітня і пройде в харківському кінотеатрі «Кінопалац».

Фото: Французький культурний центр