Так вже склалося, що головною турботою української культури останніх 17-ти років є перекидання місточків. Між Україною та рештою планети, між теперішнім та початком ХХ століття, коли все так добре починалось. Тоді ми йшли в ногу з Європою: мали свій мистецький авангард і власну театральну школу.

Організатори фестивалю - Олексій Безгін і Дмитро Андрієвський.

Як показав фестиваль театральних шкіл «Натхнення» (проходив у Києві з 15 по 21 квітня), українська театральна школа існує. Більше того – може згуртовувати навколо себе однодумців. Для участі в «Натхненні» з’їхались представники 14-ти шкіл з усіх куточків світу. Склад виявився строкатим: серед учасників як передбачувані Росія, Білорусь, Польща, Вірменія, Грузія, так і зовсім неочікувані – Ірак та Мексика. Представників Західної Європи приманити на українські терени не вдалося. Запрошені європейці надали перевагу солідному німецькому фестивалю Theatertreffen Berlin.

«Натхнення» надає крила!

На фестивалі був представлений і ляльковий театр.

Попри очевидну значущість події, її змогла відвідати вельми незначна кількість глядачів. Із масштабної акції фестиваль перетворився на закриту подію із 50-70-ма глядачами на кожній виставі. Покази відбувалися на університетській сцені. І лише трьом із 18 вистав вдалося відчути під собою великий кін: Молодого театру, Київського академічного театру ляльок та Київського державного академічного музичного театру для дітей та юнацтва. Публікою були самі ж студенти.

Вірменські дівчата виконують «ручне танго».

Тим часом, як зазначають театральні критики, деякі зі студентських вистав зовсім не скидаються на роботи, що є частиною навчального процесу. «Для мене потрясінням стали дві вистави фестивалю, – розповідає критик Анатолій Баканурський, – це «Автобіографічні імпровізації» Литовської Лабораторії театру «Відкрите коло» та «Осіннє кохання» Харківської державної академії культури. Вразив їхній рівень професіоналізму. Вже на десятій хвилині перегляду я зловив себе на думці, що не вірю, що ці люди ще не отримали диплома: таке вміння режисера мислити в одному ключі із художником, вміння акторів передати больові точки. Я ночі не спав після цих вистав: все думав про них».

Молодий акторський «стьоб» на народні мотиви.

Київська дитяча академія мистецтв встановлює контакт з публікою.

Відзначають також «Антігону» Харківського державного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського та дві вистави Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого «Блазень» (за Аллою Кігель) та «У палаючій пітьмі» (за п’єсою Антоніо Буєро Вальєхо). Остання стала відкриттям не лише для фестивалю, але й для усього українського театру – Вальєхо на українській сцені поставили вперше.

«Вісім жінок» з Мексики.

А от Єреванський державний інститут театру та кінематографії знайшов альтернативний спосіб порозуміння культур – для уникнення мовного бар’єру вірмени поставили пантоміму «У дзеркалі/за хмарами».

Єреванський державний інститут представив пантоміму.

«Натхнення» стане бієнале

Перший міжнародний фестиваль театральних шкіл «Натхнення» виявився хорошим способом себе показати і на людей подивитись. Можливо, побачили українці не всіх, кого хотілося би, але нагода, видається, ще буде.

По-перше – студентський фестиваль має стати бієнале. «Хоч би хто не був надалі міністром, «Натхнення» відбуватиметься!» – пообіцяв міністр культури і туризму Василь Вовкун.

Міністр культури Василь Вовкун: «Натхнення» відбуватиметься за будь-яких обставин!».

По-друге, університет ім. І.К. Карпенка-Карого нещодавно увійшов до міжнародної організації GATS (Global Association of Theatre Schools), куди входять ще 13 шкіл з усього світу. Це вже дало українцям можливість представити Європу на фестивалі на Філіппінах та отримати запрошення до США, Мексики, Пекіну. Тож, справа перекидання мостів до славного минулого та відкривання вікон у світ рухається. Цього разу зусиллями молоді та її наставників.

Усім спати! - Наступний фестиваль відбудеться за два роки.

фото: Стас Алексєєв, оргкомітету фестивалю «Натхнення»