Напевно, однією з найяскравіших подій «Білоруської весни» в Києві стала літературна вечірка. Відбувалася вона в галереї «Підвал», що в Киево-Могилянській академії і стала завершальним акордом фестивалю сучасного білоруського мистецтва.

Літературне вистава була розділена на дві частини. У першому акті наші північні сусіди презентували найсвіжіші та найпопулярніші твори своїх письменників і поетів. У другому очікувалося змагання між збірними українських і білоруських поетів, іменоване слемом.

На початок першої дії публіка в «Підвалі» зібралася нечисленна, але репрезентативна. Можна було дійти висновку, що білоруською літературою в Києві цікавляться здебільшого студенти, молодь і представники «довколалитературних кіл» (словосполучення з'явилося в анонсі однієї столичної газети, що зачепило модератора презентації білоруського поета Андрія Хадановича).

Богдана Матіяш та Андрій Хаданович.

До речі, цей допис показав, наскільки в Україні маловідомі не те, що білоруські літератори, а й наші рідні. Так, фотографія з підписом «Андрій Хаданович» являла собою портрет українського письменника Сергія Пантюка. А миловидна Богдана Матіяш, літературний критик з Києва перетворилася на особину чоловічої статі.

А це Сергій Пантюк, який на деякий час став Хадановичем.

Покартавши недбайливих журналістів, білоруси перейшли до представлення своєї літератури. «Ми привезли вам те, що користується популярністю в Білорусі», – повідомила Наталка Бабіна, що представляє видавництво «Наша Ніва» (цей проект незалежної однойменної газети охоплює сучасну білоруську літературу).

«У нас є чорні списки авторів і видавництв, – пояснила Бабіна. – І щоб розповсюдити видані книги, ми змушені використовувати приховані методи. Вантажимо книги в редакційну машину і веземо їх до читачів, які нас приймають з радістю». Про особливості білоруського книговидання і книгорозповсюдження детальніше читайте у інтерв’ю з Северином Квятковським.

На даному етапі зупинимося на короткому описі представлених у Києві книг, які можуть зацікавити нашого читача.
Отже, Сергій Квятковський і його збірка коротких історій «Фрашки та пляшки». «Фрашки – це короткі віршовані анекдоти, – пояснив Квятковський, представляючи свою книгу киянам. – Я писав її, щоб розвінчати стереотип, що білоруси не читатимуть білоруською». «Фрашки да пляшки» будуть цікаві й українському читачеві, оскільки багато історій у ній пов'язано з Україною: Квятковський розповідає про свої українські пригоди або про пригоди своїх українських друзів.

Франц Сивко заінтригує тих, хто любить літературу в жанрі магічного реалізму Маркеса. А дуже скоро український читач зможе познайомитися з прозою Наталки Бабіної. Її новий роман зараз перекладається і готується до видання у видавництві «Зеленій пес».
Поет Сергій Прилуцький відомий у Білорусі як автор «провокаційної дегенеративної прози та генеративної поезії». У його останній збірці віршів «Дев'яності forever» явно відчуваються мотиви Сергія Жадана, Йосипа Бродського, Юрія Андруховича.

Усі представлені видання можна було придбати на місці. У книжкових магазинах Києва література білоруською не представлена, але якщо є бажання, її можна замовити на білоруських спільнотах у «Живому журналі».

Українські поети Лора і Дмитро Лазуткінвлаштовують перформенси на слемі.

Друга дія літературної імпрези була присвячена поетичному слему або як заявили організатори «першому міжнародному командному поетичному слему Україна-Білорусь». За наслідками глядацького голосування, перемогу отримала білоруська команда. Українці як гостинні господарі вшанували своїх білоруських сябрів.

Павло Коробчук у поетичному екстазі.

фото: Віктор Крук