За словами Тимошенко, нині в Україні існують одночасно державна атестація та іспити, тестування і вступні іспити до ВНЗ. Хоча насправді, згідно з указом міністра Юлії Володимирівни Івана Вакарчука, вступні іспити до вузів відмінено. Вони залишилися тільки в творчих вузах, тому що виміряти музичні або художні таланти тестами неможливо.
 |
Тестування з мови й літератури в київському ліцеї №100. фото: Стас Алексєєв |
Також не відповідає дійсності вислів про іспити в школах. Навіть торік, коли тестування було експериментальним, випускники могли вимагати, щоб оцінку за тестування було виставлено в атестат. Так само можна вчинити і цього року. А можна, якщо є таке бажання, скласти ще й випускний іспит в школі. На жаль, останнім часом в своїх заявах українські чиновники часто плутають атестат про закінчення школи з сертифікатом про зовнішнє тестування, бал якого буде вирішальним під час вступу до вузу. Складно навіть уявити, як цю плутанину буде відображено в майбутній постанові Кабінету Міністрів.
Крім того, глава уряду запропонував перенести зовнішнє тестування на період після закінчення навчального процесу в школах. Тобто збити наявний графік тестування. Але друга сесія тестування і так закінчується 4 липня – далі відкладати вже не можна. Як не можна й відмінити другу сесію, тому що це можливість скласти тести для тих, хто з якихось причин не зміг прийти на тестування на першій сесії: запізнився, захворів, забув паспорт і т. ін.
 |
фото: Стас Алексєєв |
Отже перенесення тестування однозначно спричинить колапс системи. Так само як і збільшення кількості пунктів тестування – усі діти вже розбиті за наявними пунктами, і отримали запрошувальні. Пунктів справді менше, ніж могло б бути. Але по-хорошому це потрібно врахувати для проведення тестів наступного року. Плутанина з термінами і місцем проведення тестування навряд чи полегшить долю абітурієнтів, про що нібито турбується уряд.
Судячи з усього, керівники вузів домоглися свого, і цього року на абітурієнтів чекатимуть звичні вступні іспити разом із корупцією.
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
