Премію Сервантеса присуджують не за конкретний літературний твір, а за внесок у іспанську культуру. Список кандидатур на нагороду формує Академія мови. Вручення відбувається щорічно 23 квітня – у день народження Сервантеса в його рідному містечку Алкала де Енарес, що неподалік Мадрида. Переможець отримує нагороду з рук іспанського короля. Грошовий еквівалент премії становить 90 тис. євро.
Лауреати Премії Мігеля де Сервантеса:
1976 – Хорхе Ґільєн (Jorge Guillén), 1893-1984, Іспанія
1977 – Алехо Карпентьєр (Alejo Carpentier), 1904-1980, Куба
1978 – Дамаск Алонсо (Dámaso Alonso), 1898-1990, Іспанія
1979 – Хорхе Луїс Борхес (Jorge Luis Borges), 1899-1986, Аргентина; Ґерардо Дієґо (Gerardo Diego), 1896-1987, Іспанія
1980 – Хуан Карлос Онетті (Juan Carlos Onetti), 1909-1994, Уругвай
1981 – Октавіо Пас (Octavio Paz), 1914-1998, Мексика
1982 – Луїс Росалес (Luis Rosales), 1910-1992, Іспанія
1983 – Рафаель Альберті (Rafael Alberti), 1902-1999, Іспанія
1984 – Ернесто Сабато (Ernésto Sábato), нар. 1911, Аргентина
1985 – Ґонсало Торенте Баллестер (Gonzalo Torrente Ballester), 1910-1999, Іспанія
1986 – Антоніо Буеро Вальєхо (Antonio Buero Vallejo), 1916-2000, Іспанія
1987 – Карлос Фуентес (Carlos Fuentes), нар. 1928, Мексика
1988 – Марія Самбрано (María Zambrano), 1904-1991, Іспанія
1989 – Ауґусто Роа Бастос (Augusto Roa Bastos), 1917-2005, Парагвай
1990 – Адольфо Біой Касарес (Adolfo Bioy Casares), 1914-1999, Аргентина
1991 – Франціско Айяла (Francisco Ayala), нар. 1906, Іспанія
1992 – Дульсе Марія Лоїнас (Dulce María Loynaz), 1903-1997, Куба
1993 – Міґель Делібес (Miguel Delibes), нар. 1920, Іспанія
1994 – Маріо Варґас Льйоса (Mario Vargas Llosa), нар. 1936, Перу
1995 – Каміло Хосе Селі (Camilo José Cela), 1916-2002, Іспанія
1996 – Хосе Ґарсія Нієто (José García Nieto), 1914-2001, Іспанія
1997 – Ґільєрмо Кабрера Інфанте (Guillermo Cabrera Infante), 1929-2005, Куба
1998 – Хосе Гієро (José Hierro), 1922-2002, Іспанія
1999 – Хорхе Едвардс (Jorge Edwards), нар. 1931, Чилі
2000 – Франсіско Умбраль (Francisco Umbral), 1932-2007, Іспанія
2001 – Альваро Мутіс (Álvaro Mutis), нар. 1923, Колумбія
2002 – Хосе Хіменес Лозано José (Jiménez Lozano), нар. 1930, Іспанія
2003 – Ґонсало Рохас (Gonzalo Rojas), нар. 1917, Чилі
2004 – Рафаель Санчес Ферлосіо (Rafael Sánchez Ferlosio), нар. 1927, Іспанія
2005 – Серхіо Пістоль (Sergio Pitol), нар. 1933, Мексика
2006 – Антоніо Ґамонеда (Antonio Gamoneda), нар. 1931, Іспанія
2007 – Хуан Ґельман (Juan Gelman), нар. 1930, Аргентина
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
