Нобелівська премія заснована у 1900 році згідно із заповітом шведського винахідника і промисловця Альфреда Нобеля. Вручається з 1901 року за досягнення у фізиці, хімії, медицині та фізіології, літературі, справі підтримки миру, а з 1968 року – у економіці.
Правила присудження премії
Нобелівську премію з літератури присуджує Шведська академія у Стокгольмі. В середньому щороку вони розглядають список із 200 кандидатів. Право номінувати на Нобеля мають: члени Шведської академії, а також інших академій, інститутів та товариств, що мають подібну структуру й мету; професори літератури й лінгвістики; лауреати Нобелівської премії; голови літературних товариств. Правила Нобеля забороняють самовисунення. Якщо твір номіната написаний мовою, недоступною жодному члену Академії, передбачається спеціальний переклад такої роботи.
Процес відбору кандидатів починається у вересні і закінчується у грудні наступного року. Апогей - урочиста церемонія нагородження лауреата, що перетворюється на світську подію за участю шведського короля. Лауреат отримує золоту медаль, диплом та чек на 10 млн. шведських крон (приблизно 1,33 млн.дол.).
Нобелівська премія присуджується незалежно від національності, статі й віросповідання. Посмертно Нобелем не нагороджують. Вся інформація, що стосується відбору кандидата, залишається засекреченою протягом 50 років.
Лауреати Нобелівської премії з літератури:
1901 – Рене Франсуа Арман Прюдом (Rene Francois Armand Prudhomme), 1939-1907, Франція
1902 – Теодор Моммзен (Theodor Mommsen), 1817-1903, Німеччина
1903 – Б’єрнстьєрне Бйорнсон (Bjørnstjerne Bjørnson), 1932-1910, Норвегія
1904 – Фредерік Містраль (Frédéric Mistral), 1930-1914, Франція; Хосе Ечеґерай-і-Ейсаґірре (José Echegaray y Eizaguirre), 1832-1916, Іспанія
1905 – Генрік Сенкевич (Henryk Sienkiewicz), 1846-1916, Польща
1906 – Джозуе Кардуччі (Giosuè Carducci), 1835-1907, Італія
1907 – Ред’ярд Кіплінґ (Rudyard Kipling), 1865-1936, Велика Британія
1908 – Рудольф Ейкен (Rudolf Eucken), 1846-1926, Німеччина
1909 – Сельма Лаґерлеф (Selma Lagerlöf), 1858-1940, Швеція
1910 – Поль Гайзе (Paul Heyse), 1830-1914, Німеччина
1911 – Моріс Метерлінк (Maurice Maeterlinck), 1862-1949, Бельгія
1912 – Ґерхарт Гауптман (Gerhart Hauptmann), 1862-1946, Німеччина
1913 – Рабіндранат Таґор (Rabindranath Tagore), 1861-1941, Індія
1914 – премія не присуджувалася
1915 – Ромен Роллан (Romain Rolland), 1866-1944, Франція
1916 – Вернер фон Гайденстам (Verner von Heidenstam), 1859-1940, Швеція
1917 – Карл Ґ’єллеруп (Karl Gjellerup), 1857-1919, Данія; Генрік Понтоппідан (Henrik Pontoppidan), 1857-1943, Данія
1918 – премія не присуджувалася
1919 – Карл Шпіттелер (Carl Spitteler), 1845-1924, Швейцарія
1920 – Кнут Гамсун (Knut Hamsun), 1859-1952, Норвегія
1921 – Анатоль Франс (Anatole France), 1844-1924, Франція
1922 – Хасінто Бенавенте (Jacinto Benavente), 1866-1954, Іспанія
1923 – Вільям Баталер Єйтс (William Butler Yeats), 1865-1939, Ірландія
1924 – Владислав Реймонт (Wladyslaw Reymont), 1867-1925, Польща
1925 – Джордж Бернард Шоу (George Bernard Shaw), 1856-1950, Велика Британія
1926 – Ґрація Деледда (Grazia Deledda), 1871-1936, Італія
1927 – Анрі Берґсон (Henri Bergson), 1859-1941, Франція
1928 – Сіґрід Унсет (Sigrid Undset), 1882-1949, Норвегія
1929 – Томас Манн (Thomas Mann), 1875-1955, Німеччина
1930 – Сінклер Льюїс (Sinclair Lewis), 1885-1951, США
1931 – Ерік Аксель Карлфельдт (Erik Axel Karlfeldt), 1864-1931, Швеція
1932 – Джон Ґолсуорсі (John Galsworthy), 1867-1933, Велика Британія
1933 – Іван Бунін (Иван Бунин), 1870-1953, Франція
1934 – Луїджі Піранделло (Luigi Pirandello), 1867-1936, Італія
1935 – премія не присуджувалася
1936 – Юджин О’Ніл (Eugene O'Neill), 1888-1953, США
1937 – Роже Мартен Дю Ґар (Roger Martin du Gard), 1881-1958, Франція
1938 – Перл Бак (Pearl Buck), 1892-1973, США
1939 – Франс Еміль Сілланп’я (Frans Eemil Sillanpää), 1888-1964, Фінляндія
1940 – 1943 – премія не присуджувалася
1944 – Йоханнес Вільгельм Йенсен (Johannes V. Jensen), 1873-1950, Данія
1945 – Ґабріела Містраль (Gabriela Mistral), 1889-1957, Чилі
1946 – Герман Гессе (Hermann Hesse), 1877-1962, Німеччина
1947 – Андре Жід (André Gide), 1869-1951, Франція
1948 – Томас Стернз Еліот (T.S. Eliot), 1888-1965, Велика Британія
1949 – Вільям Фолкнер (William Faulkner), 1897-1962, США
1950 – Бертран Рассел (Bertrand Russell), 1872-1970, Велика Британія
1951 – Пер Лаґерквіст (Pär Lagerkvist), 1891-1974, Швеція
1952 – Франсуа Моріак (François Mauriac), 1885-1970, Франція
1953 – Вінстон Черчілль (Winston Churchill), 1874-1965, Велика Британія
1954 – Ернест Хемінґвей (Ernest Hemingway), 1899-1961, США
1955 – Хальдоур Лакснес (Halldór Laxness), 1902-1998, Ісландія
1956 – Хуан Рамон Хіменес (Juan Ramón Jiménez), 1881-1958, Іспанія
1957 – Альбер Камю (Albert Camus), 1913-1960, Франція
1958 – Борис Пастернак (Борис Пастернак), 1890-1960, СРСР
1959 – Сальваторе Квазімодо (Salvatore Quasimodo), 1901-1968, Італія
1960 – Сен-Жон Перс (Saint-John Perse), 1887-1975, Франція
1961 – Іво Андрич (Ivo Andric), 1892-1975, Югославія
1962 – Джон Стейнбек (John Steinbeck), 1902-1968, США
1963 – Ґеорґос Сеферіс (Giorgos Seferis), 1900-1971, Греція
1964 – Жан-Поль Сартр (Jean-Paul Sartre), 1905-1980, Франція
1965 – Михайло Шолохов (Михаил Шолохов), 1905-1984, СРСР
1966 – Шмуель Аґнон (Shmuel Agnon), 1888-1970, Ізраїль; Неллі Закс (Nelly Sachs), 1891-1970, Швеція
1967 – Міґель Анхель Астуріас (Miguel Angel Asturias), 1899-1974, Гватемала
1968 – Ясунарі Кавабата (Yasunari Kawabata), 1899-1972, Японія
1969 – Самюель Беккет (Samuel Beckett), 1906-1989, Ірландія
1970 – Олександр Солженіцин (Александр Солженицын), 1918-2008, СРСР
1971 – Пабло Неруда (Pablo Neruda), 1904-1973, Чилі
1972 – Генріх Белль (Heinrich Böll), 1917-1985, Німеччина
1973 – Патрік Вайт (Patrick White), 1912-1990, Австралія
1974 – Ейвінд Йонсон (Eyvind Johnson), 1900-1976, Швеція; Харрі Мартінсон (Harry Martinson), 1904-1978, Швеція
1975 – Еудженіо Монтале (Eugenio Montale), 1896-1981, Італія
1976 – Сол Беллоу (Saul Bellow), 1915-2005, США
1977 – Вікенте Алейксандре (Vicente Aleixandre), 1898-1984, Іспанія
1978 – Айзек Башевіс Зінґер (Isaac Bashevis Singer), 1904-1991, США
1979 – Одісеас Елітіс (Odysseus Elytis), 1911-1996, Греція
1980 – Чеслав Мілош (Czeslaw Milosz), 1911-2004, Польща
1981 – Еліас Канетті (Elias Canetti), 1905-1994, Велика Британія
1982 – Ґабріель Ґарсія Маркес (Gabriel García Márquez), нар. 1928, Колумбія
1983 – Вільям Ґолдінг (William Golding), 1911-1993, Велика Британія
1984 – Ярослав Сейферт (Jaroslav Seifert), 1901-1986, Чехословаччина
1985 – Клод Сімон (Claude Simon), 1913-2005, Франція
1986 – Воле Шоїнка (Wole Soyinka), нар. 1934, Нігерія
1987 – Йосиф Бродський, 1940-1996, США
1988 – Нагіб Махфуз (Naguib Mahfouz), 1911-2006, Єгипет
1989 – Каміло Хосе Селі (Camilo José Cela), 1916-2002, Іспанія
1990 – Октавіо Пас (Octavio Paz), 1914-1998, Мексика
1991 – Надін Ґордімер (Nadine Gordimer), нар. 1923, Південна Африка
1992 – Дерек Вокот (Derek Walcott), нар. 1930, Сент-Люсія
1993 – Тоні Моррісон (Toni Morrison), нар. 1931, США
1994 – Кендзабуро Ое (Kenzaburo Oe), нар. 1935, Японія
1995 – Шеймус Хіні (Seamus Heaney), нар. 1939, Ірландія
1996 – Віслава Шимборська (Wislawa Szymborska), нар. 1923, Польща
1997 – Даріо Фо (Dario Fo), нар. 1926, Італія
1998 – Жозе Сарамаґо (José Saramago), нар. 1922, Португалія
1999 – Ґюнтер Ґрасс (Günter Grass), нар. 1927, Німеччина
2000 – Ґао Сінцзян (Gao Xingjian), нар. 1940, Франція
2001 – Сер Від’ядхар Найпол (Sir Vidiadhar Naipaul), нар. 1932, Велика Британія
2002 – Імре Кертес (Imre Kertész), нар. 1929, Угорщина
2003 – Джон Максвелл Кутзее (John Maxwell Coetzee), нар. 1940, Південна Африка
2004 – Ельфріда Єлінек (Elfriede Jelinek), нар. 1946, Австрія
2005 – Гарольд Пінтер (Harold Pinter), нар. 1930, Велика Британія
2006 – Орхан Памук (Orhan Pamuk), нар. 1952, Туреччина
2007 – Доріс Лессінг (Doris Lessing), нар. 1919, Велика Британія
2008 – Жан-Марі Ґюстав Лє Клезьйо (Jean-Marie Gustave Le Clezio), нар. 1940, Франція
Офіційна Інтернет-сторінка Нобелівської премії: http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



