Незважаючи на те, що за плечима артиста величезна кількість драматичних ролей, народну популярність йому принесла реклама пива «Товстун»: «Де ти був? Пиво пив». Тим часом, у театральній біографії Семчева, який є артистом МХАТу трапляються такі, несподівані, на перший погляд, для нього, ролі — Гамлета, Ларіосика і навіть Леніна. Фільмографія Олександра Семчева надзвичайно широка — «Кордон. Тайговий роман», «Зупинка на вимогу», «Марш Турецького», «Весілля», «Дільниця» та ін.

- Напевно, вас часто асоціюють з героєм пивної реклами, пристають на вулицях. Не дратує?

- Людське хамство не може не дратувати. Мене взагалі дратує відсутність елементарної культури. Особливо добре це видно на дорогах.

Актор так увійшов в образ, що не розлучався з сокирою навіть на перекурі

- Мені у всьому подобається стриманість. Не люблю особливо химерних і лубкових речей. Зараз я нічого не колекціоную, а раніше збирав чоловічі парфуми. Був майстер на запахи. Та зараз чи то вік (Олександру виповнилося 39 років – Авт.), чи то ще щось, але повернувся до класики. Тому що унісекс мене дратує, хочеться щось більш чоловічого. Надаю перевагу старим діорівським речам, «Сальвадору Дали». У японців є відтінки чудові, у англійців трапляються такі стійкі, гіркі запахи. Мені подобається не така просто тобі яскрава гіркота, вона має бути витонченою, щоб превалювало чоловіче начало.

- Ви досить професійно оцінюєте запахи. Як ви почали цим цікавитися?

- Та коли почали дарувати духи років із п'ятнадцяти, тоді і зацікавився. Узагалі, щоб розбиратися в парфумах треба нюхати, нюхати й нюхати!

- Ви ще в дитинстві хотіли стати актором?

- Ні. Все вирішилося тільки в армії. Там я свідомо намагався змінити свою долю телеграфіста. Вибрав пристосуванський варіант. Робив все що завгодно, аби не займатися цією нудотною телеграфією. Пам'ятаю, на першому році служби в «учебці» підготував виставу «Сині коні на червоній траві» Шатрова. Потім була якась самодіяльність, танці-пісні. Поки в двадцять років я не зрозумів, чим я займатимуся в цьому житті.

- Які дитячі навички вам допомагають у дорослому житті?

- Не знаю. Можливо, сама дитячість сприйняття світу. Хоча, напевно, мене зараз вже важко здивувати, але все одно іноді щось знаходиться. Отже залишилася дитяча звичка — споглядати життя широко розплющеними очима.

- Людині творчій без цього, мені здається, і не можна .

- Та ні. Чому? Певне, можна. Та я романтик.

На зйомках фільму «Головне встигнути» в Криму

- Романтикам важче жити в нашому світі?

- З погляду світосприймання так. Хочеться якогось елементарного добра людського, та не завжди воно трапиться. Економіка економікою, зовнішня політика зовнішньою політикою, адже, кінець кінцем, все одно все роблять люди.

- Вам більше зустрічалося добрих людей або злих?

- Мені щастить на людей.

- Що для вас найголовніше, коли ви погоджуєтеся на ту чи іншу роль? Є якісь принципові моменти у виборі роботи?

- Якщо це цікаво, все можна зіграти, для мене немає табу. Головне — це історія, доля, характер. Людинку має бути видно. Щоб потім було її цікаво зробити, постаратися утілити в життя. Хочеться, щоби була людська історія, а не номінал.

- Що ви думаєте про нове акторське покоління?

- Молодь нинішню я навіть не хочу коментувати. Вона й від нас відрізняється, що вже казати про людей похилого віку. Наше покоління ще досить сильне з погляду акторської професії. А зараз з'явилися різні думки. Дурнів-бо повно. Наприклад, говорять, що артистові необов'язково читати. Оскільки його має вести режисер, а він сам не мусить особливо замислюватися над тим, що робить. Певна річ, це плачевно. Тому що й сучасна режисура зараз в такому стані перебуває, що ну-ну. Є люди, які взагалі не уміють працювати з артистом, ставити перед ним завдання. Дуже складно у нас і з драматургією, зі сценаріями. За моїм спостереження пишуть вульгарно.

- Якщо потрібно буде вибирати між серіалом, фільмом, театральною постановкою, що виберете?

- Мене в Щукинському училищі вчили, що за все треба братися, хапатися. А вже потім розбиратися, що і як. Зрозуміло, що я все розраховую так, щоб нікого не підводити. Виходжу на сцену в МХАТі дев'ять-дванадцять разів на місяць, не рахуючи антрепризних постановок. Незважаючи на те, що в театрі у мене начебто досить ролей, намагаюся забивати весь місяць. Щоб це було відчутно матеріально, потрібно по-справжньому гарувати, багато і скрізь. А на одну тільки театральну зарплату не проживеш.

- Ви затребуваний актор, залишається вільний час?

- Іноді буває. Хоча моя затребуваність відносна. Є люди, які зайняті значно більше, ніж я. У вільний час я, зазвичай сплю. Тому що момент недосипу спричиняє за собою не дуже хороші наслідки. Треба висипатися! На жаль, не можна безтурботно повалятися на пляжі. Коли спиш, справді розслабляєшся, а на пляжі так відключатися не виходить. Думки всілякі рояться в голові. А іноді у вільний час мені просто хочеться поколоти дрова. Що я і роблю із задоволенням.

У дуеті з Марією Порошиною. Кадр із фільму «Головне – устигнути»

- Це може бути навіть дрібниця якась. Точно так, як і зіпсувати настрій може якась абищиця.

- Ви настільки вразливий?

- Я можу не давати взнаки, але в глибині душі із цього приводу депресуроватиму.

- Які шкідливі звички допомагають вам виживати в суспільстві?

- Курю я, і багато. Скрашує життя. Кидав якось, та безуспішно.

- Вас цікавить, що відбувається в світі, у вашій країні? Читаєте газети?

- Гортаю. Очі на щось натрапляють, тоді читаю. Соціальні речі, культуру, політику — ні. Я не політикан!

- Ви переглядаєте фільми за своєю участю?

- Ні, не переглядаю. Немає у мене такого принципу фананіти від себе.

- Я люблю старе кіно. Наше вітчизняне, радянське. Добріше воно, зрозуміліше мені. Віддушина якась. Ось їхав у потязі недавно, переглядав «Дівчат». Дуже життєрадісне.

- Тварин любите?

- Люблю, але очима.

- Тобто удома нікого не заводите?

- У мене немає такої змоги.

- А якщо дитина попросить, що робити будете?

- (Замислившись) Напевно, заведу.

- Яких методів дотримуєтеся у вихованні сина?

- Уважаю, що все слід спокійно пояснювати. Я проти криків і рукоприкладства. Усе можна утовкмачити словами. Хай він зрозуміє не відразу, але все одно зрозуміє. Усьому свій час.

фото предоставлено кинокомпанией Film.ua