Основа експозиції – 300 картин з приватної збірки актора, колекціонуванню яких він присвятив понад 10 років свого життя. Створені вони безіменними народними умільцями впродовж 1920-60 рр. «Це явище – яке я окреслив як «сільський глазур» – завжди було притаманне українському народу, – вважає Антін. – Сільський гламур, на мою думку, притаманний усьому, що продукує українська культура. Як сказав один американський теоретик, міською може вважатися та людина, чиї предки не мали жодних стосунків із селом протягом 5-6 поколінь. А Україна складається переважно із сільського населення. І от ці люди приїздять до міста і намагаються приховати своє сільське коріння завдяки гламуру, зовнішнім атрибутам».

Колишній телеведучий Антін Мухарський тепер переймається народним живописом.

Антагоністом масової культури Мухарський став після того, як сам довгий час пропрацював на вітчизняному ТБ. Віддавши йому найкращі роки свого молодого і плідного життя, актор накопичив чималий статок, купив ранчо у селів Плесецьке під Києвом і тепер може дозволити собі займатися тим, що душа забажає.

Сьогодні це народне малярство. Те, що представляє Мухарський, у теорії мистецтва називається кітчем. Шоумен також вирішив підійти до свого захоплення теоретично і класифікував полотна за трьома періодами.

До першої групи належить класична (наскільки це означення можна застосувати до даного стилю живопису) українська картина. Як приклад – це полотно на тему «Ховайся, Петре з Наталкою, іде мати з качалкою». Сюжет типовий, що тиражувався народними умільцями (екземпляри таких робіт, до речі, представлені в музеї Івана Гончара). Тут відразу виникає асоціація із побутовим жанром, в якому працював художник Микола Пимоненко (1862 – 1912). Подібні народні картини були популярні з 1920-их до 1970-х рр.

«Ховайся, Петре з Наталкою, іде мати з качалкою».

Згодом сільські художники видозмінили традиційний український колорит картин, розбавивши його елементами екзотичного одягу чи антуражу. «Це мутація народної картини, яка відбувалася у повоєнний період під впливом німецьких, американських, а пізніше індійських фільмів», – пояснює Мухарський. На таких полотнах можна узріти Петра, на голові якого замість смушевої шапки красується мексиканське сомбреро. Екзотично виглядає і полотно «Букет».

Петро, на голові якого замість смушевої шапки красується мексиканське сомбреро.

Індійські мотиви в українській народній картині.

«Букет».

На особливому місці як на п’єдесталі красуються полотна із зображенням Оленки. Замість звиклого козлика українські художники дали їй у пару благородного оленя. Його очі – як очі оленя Піросмані – є в них щось живе, людське. «Чоловіче і хтиве», – поправляє Антін. Що ж, не все українкам із козлами жити, хай буде хоч хтивий олень...

«Оленка – це перша гламурна дівчина в Україні, – розвиває далі свою теорію Мухарський. – Її почали малювати у період 1940-50-х рр. і зображали на тлі тибетських ландшафтів, серед екзотичної зелені. Такі картини були поширені на півночі й у центрі України: в Сумській, Полтавській, Чернігівській областях».

Оленка – перша гламурна дівчина в Україні.

До третьої групи представлених в «Українському домі» картин належать полотна, створені у 1950-60-ті рр. Це вже повний кітч або «неземна краса» як її бачили українські селяни. Деякі картини сюжетно нагадують «італійські» полотна Генріха Семирадського чи Карла Брюллова. Але здебільшого це зображення розкішних жінок у розкішних нарядах на тлі барвистого пейзажу, який українським назвати важко.

Всі ці картини дуже наївні і навряд чи прийдуться до смаку рафінованій публіці. Хоча свій шарм вони однозначно мають. Зрештою, назвавши цей стиль «сільський глазур», Мухарський попав у дев’ятку, адже з англійської glamour перекладається як «зваба, шарм, чаруюча сила».

Тут кожен побачить щось своє. Наприклад, дослідник народної картини Олександр Найдин: порівнює наївне сільське малярство із живописом на сакральні теми. «Сюжет «Наталки» пішов від євангельської сцени «Христос і самаритянка біля криниці». А жінка у човні символізує переправу душі на той світ», – стверджує він.

Наїв від Мухарського витсавлятиметься в «Українському домі» до 11 травня.

Експозиція народного малярства в «Українському домі» – тільки перший камінь в город представників сучасного гламуру. Наступна акція триватиме з 22 травня по 10 червня і проходитиме на Андріївському узвозі під назвою «Україна наша». Там буде кілька робіт із представленої колекції, а основний акцент робитиметься на живопис сучасних послідовників «сільського гламуру». Серед них – поп-арт від Владислава Шеришевського (спеціалізується на зображеннях оголеної жіночої натури) та Івана Семисюка (створює шаржеві портрети відомих поп-виконавців).

«Ці виставки покладуть початок явищу «сільський гламур», який будуть досліджувати сучасні художники, які працюватимуть у даній тематиці, – обіцяє Антін Мухарський. – Проект 100-відсотково позитивний і має на меті подивитися на життя трошки іронічно».

Виставка наївного мистецтва «Сільський гламур» триватиме в «Українському домі» до 11 травня.

Фото: піар-агенції Lav Studio