Раритетне совкове – якщо дивитися на фотографію параду в День незалежності, де підтягнуті дівчатка в однакових костюмах будують гімнастичні фігури як у часи розквіту СРСР. Або опозиційне – якщо перейти до картинки мітингів. Або щемливо-рідне – як глянути на світлину хресного ходу в язичницький день поминання померлих Дяди.

Парад на День незалежності Білорусі. Автор - Юлія Дарашкевич.

"Кондукторе, не поспішай..." Автор - Ксенія Авімова.

Автори фотографій – білоруські фоторепортери. Наприклад, Андрій Лянкевич з незалежної «Нашої Ніви» чи Сергій Гріц, що працює сталкером для агенції Associated Press. Є тут і світлини, зроблені українцями під час подорожей до Білорусі. Всі фото зроблені між 2004 і 2008 роками.

Ось такі вони - білоруські силачі в об'єктиві Юлії Дарашкевич.

Білорусь політична. Автор - Юлія Дарашкевич.

Фотографія – не головний елемент виставки. Відповідно до заявленого вона складається ще з двох компонентів: преси та телебачення. Свіжі (на момент учорашнього відкриття) примірники розкладені на підвіконнях галереї. Можна присісти на стільчик поруч й ознайомитися з Білоруссю через сторінки друкованих ЗМІ.

Значною мірою тут представлені державні видання, одна назва яких чого варта: «Народная газета» або «Знамя юности». Масову популярну пресу презентують «Обозреватель» та «Экспресс новости». Третя ніша – незалежні видання «Наша Ніва» й «Новы час».

Ці своєрідні газетні розкладки діють за принципом «прочитав – передай іншому». Забирати із собою раритетну білоруську пресу – ознака нехорошого смаку, навіть якщо ви западете на екзотичний журнал для секс-меншин taboo.

Кому свіжу білоруську пресу? Фото: Віктор Крук

«Ми хочемо показати Білорусь такою, як її бачать білоруси: коли йдуть на роботу, відпочивають чи дивляться телевізор», – пояснює організатор виставки Віктор Загреба і просить пройти до сусідньої зали, де стоїть телевізор. Така собі символічна чорна скринька білоруського ТБ.

Як не дивися, всі вони - баби. Фото: Віктор Крук

«Тут можна подивитися трансляцію записів новин Першого каналу Білоруського телебачення, – розказує Загреба. – Це фактично безальтернативний вибір, бо в країні немає незалежних каналів. Українські новини там також не побачите: із січна 2005 року українські канали зникли з пакетів кабельного телебачення».

Отже, щоб відчути себе білорусом в Україні, не обов’язково мати родинні зв’язки із землею Янки Купали та «Сябрів». Достатньо сходити на виставку «Суседзі», що експонується в київській галереї «Ра» до 10 квітня включно.

На відкритті виставки пригощали національними драниками. Фото: Віктор Крук