Конверт у поштовій скриньці, незалежно від того, очікуваний він чи несподіваний, завжди явище. Лист іноді зберігають роками, марки на конвертах — об'єкт полювання філателістів, епістолярний жанр міцно увійшов у контекст світової літератури. Недивно, що художники, яким звичайний конверт і стандартні марки здалися прісними, вигадали мейл-арт. За кілька десятиліть нова течія, що виникла на противагу художньо-музейним догмам, знайшла своїх майстрів і шанувальників.

Конверт від Добриці Кампереліч (Сербія)

Робота Рея Джонсона

Колаж Рея Джонсона

New York Correspondence School

1962 року журналіст Ед Планкет у своїй статті, присвяченій діяльності Джонсона назвав це явище «Нью-Йоркська школа кореспонденції». Ця назва наслідувала модну на той час «Нью-Йоркську школу художників» до якої входили Боб Раушенберг, Джексон Поллок, де Кунінг та інші метри авангарду. Заразом пародіювався і нескінченний спам, у якому споживачам пропонували навчитися живопису поштою. Таким чином, переконані альтернативники, не виходячи з підпілля, вибудували свою арт-систему, названу згодом мейл-артом.

Рей Джонсон - засновник мейл-арту

Він же

Рей Джонсон на нью-йоркській вулиці

Перші виставки

Перша крупна виставка мейл-арту відбулася 1970 року в музеї Уїтні (Нью-Йорк). Організаторами виступили Рей Джонсон і Марсія Такер (куратор музею Уїтні). На адресу художників були розіслані листи із запрошенням взяти участь у виставці. Потенційні учасники просто мали вислати свої роботи на адресу музею. Усе надіслане, без жодного попереднього відбору, було показано глядачам у рамках проекту. Трохи пізніше, американський художник Лоном Шпігельман озвучив основні правила мейл-арту (відсутність журі, відбору й повернення робіт, документація всім учасникам). Тоді ж, у 70-ті, були проголошені основні гасла руху: «Мейл-арт і гроші не змішуються», і «Мейл-арт використовує інституції в місцях інституцій проти інституцій». Напевно, це були найдемократичніші художні маніфести того часу. Недивно, що кількість виставок мейл-арту з кожним роком збільшувалася. Якщо 1975 року їх було лише 5, то 1979 – відбулося вже 75.

Робота Джона Хелда молодшого (США)

Робота Джона Хелда молодшого (США)

Кінець і знов початок

Але все це було потім. Тоді, на початку 1970-х, Джонсон несподівано заявив, що «Школа кореспонденції» померла. Було навіть відправлено відповідного листа у відділ некрологів New York Times. Привід був формальним – подібна школа з'явилася в Канаді. Померши, структура Джонсона негайно відродилася під вивіскою «Університету Будди Рея». Тоді ж було організовано клуби з химерними назвами: «Клуб блакитнооких», «Фан-клуб Паломи Пікассо». Справа не стояла на місці.

Конверт від Кейта Бейтса (Великобританія)

Ідеологія

Децентралізація структури, демократичні правила гри, відсутність ієрархії – усі ці особливості пояснюють таке тривале існування мережі мейл-арту. Різні художники в рамках проектів наче складають єдину мозаїку, окресливши таким чином основні тенденції сучасного мистецтва. У цій панорамі присутня безліч напрямів, таких як бук-арт, боді-арт, колаж, графіка, фотографія і, навіть ті напрями, які ще не знайшли власного імені.

Такий стан речей дав можливість течії поширитися практично на всі континенти. У Європі Клаус Грох за допомогою ксерокса розсилав новини про міжнародну художню кооперацію, інформацію про колективні проекти в мережі. Тепер на конвертах можна було зустріти поштові штампи не тільки США і Великої Британії, а також Уругваю, Австралії, Польщі, Югославії та інших країн.

Пошта СРСР

1989 року, тоді ще в СРСР, у журналі «Искусство» вийшла стаття відомого художника Сергія Сигея «Где собака зарыта». Вона була присвячена мейл-арту. Нарешті, всесвітньо визнаний рух, дійшов і до наших теренів. З'явилися перші мистці, до речі, відразу відмічені на Заході. Правда, не так за якість своїх робіт, скільки за самий факт, що вони з СРСР. Поступово це здивування змінилося на само собою зрозумілий факт. Тож тепер нікого не дивує, що на альтернативному конверті стоїть штамп Росії чи Казахстану.

Україна в мережі

Раніше українські художники брали участь у загальних мейл-арт-акціях, але цього року вперше Україна стала одним з організаторів спільного україно-російського проекту «45 років школи кореспонденції Рея Джонсона». Його кураторами виступили Олександр Моцар (Київ) і Юрій Гік (Москва). Було надіслано 233 візуальних роботи від 70 художників з 18 країн — від США до Малайзії та Македонії. Серед учасників, такі визнані мейл-артисти, як Джон Беннет, Добріца Кампереліч, Страдада, Джон Хелд-молодший. Біл Вілсон надіслав унікальні фотографії самого Рея Джонсона, які раніше ніде не публікувалися.

Редакція «ПіК України» дякує Юрію Гіку, за консультацію при підготовці статті, та Олександру Моцару, за наданий ілюстративний матеріап.

Робота Джона Беннета (США)