
У 13.00 учасники тестування здали завдання з історії України. Для написання цього тесту реєструвалося 98 тисяч 924 людини. Цікаво, що складати історію нашої держави багато хто побажав мовами національних меншин – 22 тисячі учасників заявилися на російський переклад тестів, і ще близько трьохсот – на кримськотатарський, румунський, угорський і молдавський.
Тести запечатуються у присутності абітурієнтів, після чого конверти надсилаються до Центру оцінювання якості освіти. Там їх зашифровують, перевіряють за допомогою комп'ютера. Результат учасник отримує також у запечатаному конверті, інформація про його оцінку є конфіденційною. Утім, у Центрі «ПіК України» пообіцяли, що після закінчення тестування з'явиться аналітична інформація, тобто стане відомо, скільки учасників який бал отримали.
Торік експериментальне тестування показало не найвищі результати – більш як половина учасників написала тести з історії і математики на «задовільно» (4–6 балів). Краще справилися випускники із завданнями з української мови – більш як 10% отримали «відмінно», 46% – «добре». Тільки троє отримали максимальну оцінку. З такої нагоди освіти навіть порушив секретність і вручив цій трійці іменні годинники.
Після того як чиновники по черзі виступили з критикою тестування, і без того низька довіра до нововведення набула форми абсолютної недовіри. Раніше абітурієнти боялися, що тести не допоможуть, а, навпаки, перешкодять вступу до ВНЗ. Наприклад, викладач фортепіано Житомирського музичного училища розповідає: студентів хтось налякав, що якщо вони не дуже добре напишуть тест з української мови, то в них узагалі не приймуть документи до консерваторії. Тепер же випускники і батьки засипали Центр оцінювання якості освіти глобальнішими запитаннями: чи варто складати тести, чи не відмінить їх уряд, і як же цього року відбуватиметься вступ до вузу?
На жаль, наразі єдиної вірної відповіді на останнє питання нема. Поки залишається в силі попередній указ міністра освіти Івана Вакарчука (саме він, а не попередній уряд приймав рішення про загальне тестування вже цього року), згідно з яким вступатимуть до вузів цього року абітурієнти виключно за наслідками тестування. Але Юлія Тимошенко ще 23 квітня обіцяла невдовзі прийняти нову ухвалу про проведення вступної кампанії цього року.
«ПіК України» попросив оцінити проведення тестування екс-міністра освіти Станіслава Ніколаєнка, який є головним творцем цієї системи в Україні. «Є недоліки і в змісті тестів, і в організації, – сказав Станіслав Миколайович. – Кампанія проходить мляво, не напористо, людей погано інформують. Усі звалили тільки на Центр оцінювання якості освіти, а не можна було міністерству в такому важливому питанні повністю самоусуватися».
У негативному ставленні Юлії Тимошенко до тестування Станіслав Ніколаєнко вбачає політичну підоснову. «Пішов розкол в уряді, половина за Президента, половина за прем'єра. – говорить Ніколаєнко. – Почали тиск, серед іншого пригадали і неготовність до тестування. Але навіщо вдавати, що цього тестування раніше не було, коли воно вже два роки як було?» За прогнозом Ніколаєнка, вступ до вузів цього року все ж таки проводитиметься за сертифікатами.
Тим часом розпочалася реєстрація учасників на другу сесію тестування – для тих, хто з поважних причин не зміг взяти участь у першій сесії. Серед таких поважних причин – хвороба, участь в олімпіадах і змаганнях, відбування покарання в місцях позбавлення волі. Реєстрація триватиме до 5 червня.

Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



