Щоб визначити кращих, було промоніторено 1088 джерел. У короткий список увійшло 20 видань – і уже з них експерти вибрали шість.
Цього року статуетку «Культурний провідник», яка, за словами організаторів, є уособленням Духу Куль Біт, вручали в рамках програми фестивалю «ГогольFest» в недобудованому Мистецьку арсеналі – і в цьому був свій шарм. Церемонія почалася з бокалу вина, яке пропонували на вході. Хоча добре пішло б і щось міцніше, зважаючи на лютий холод в цих «мистецьких» мурах. Далі публіку розігрівали шоу мильних кульок. Власне потім – саме вручення під акомпанемент флейти (Альона Єлізарова), акордеона (Данило Демидов) та акустичної гітари (Євдокім Решетько). А на закуску, чи-то пак, щоб запити, - бармен-шоу і вогняні коктейлі.
 |
 |
«Культурний провідник» - зовсім молода відзнака і вручають її тільки другий рік поспіль редакціям неспеціалізованих загальнонаціональних та регіональних друкованих видань за регулярне та цікаве висвітлення подій сучасного культурного простору України. Авторство ідеї належить Ксенії Сладкевич та Петру Мацкевичу. А засновником відзнаки став Інтернет-часопис сучасної культури «Кульбіт» (www.culbit.com), редактором якого є Тетяна Садиченко. Таким чином «батьки» Куль Біту хочуть заохотити журналістів писати про вітчизняний культурний простір (не плутати з шоу-бізом).
Приємно здивувала поява у списку нагороджених регіональних видань. Експерти в один голос відзначали луцьке видання «CITY LIFE».
 |
А от ситуація у «Львівській газеті» наштовхує на несвяткові думки. На вручення відзнаки від редакції ніхто не приїхав. Натомість надійшов лист за підписом Ярини Коваль, Лідії Мельник, Наталки Сняданко, Катерини Сліпченко. «У зв’язку з приходом нового керівництва «Львівської газети» в останніх декілька місяців кардинально змінилася редакційна політика, зокрема (а можливо, і в першу чергу) в тому, що пов’язано з висвітленням культурних подій. Не погоджуючись із таким новим баченням наповнення сторінок видання, відділ культури у повному складі (саме у тому, незмінному, в якому працював і для заснування газети і протягом 2007-го року, який відзначає Ваша нагорода) написав заяви на звільнення з «Львівської газети», як і більшість журналістів видання з інших відділів. Тож вважаємо із нашого боку не зовсім правильним бути присутнім на церемонії у якості представників «Львівської газети» - йшлося у листі. («ПІК України» обіцяє повернутися до проблеми висвітлення українськими ЗМІ актуальних тем сучасної української культури – ред.)
 |
Минулого року лауреатами стали «Афіша», «Эксперт Украина», «Без цензури», ТРК «Радіо Ера FM», а також журналісти Михайло Бриних та Олександр Красюк. Цього року журналістів окремо не відзначали.
 |
 |
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
