«Наша країна в особі Міністерства охорони здоров'я та Міністерства праці і соціальної політики отримала чималу суму на реформу охорони здоров'я, в тому числі й психіатричної системи. І жодного результату, у нас як і раніше залишаються лікарні і інтернати радянського періоду, – говорить Глава асоціації психіатрів України Семен Глузман. – Ми почали думати, як примусити людей, які біснуються на Печерських пагорбах, звернути увагу на нас, простих громадян. І придумали такий ось хід».

Відкритого листа підпишуть хворі та їхні родичі з усієї України. І адресують всім донорським організаціям, які допомагають українській охороні здоров'я. Якщо відповіді не надійде, учасники акції писатимуть знову й знову. Таким чином вони розраховують добитися серйознішого ставлення українських чиновників до отримуваних грошей. Можливо, говорять автори ідеї, міжнародні організації почнуть вимагати від України докладних звітів про витрачені кошти.

«Факт – сьогодні ані політики, ані їхні помічники не зацікавлені в тому, щоб змінити систему психіатричної допомоги, – говорить президент Всеукраїнського громадського об'єднання користувачів психіатричної допомоги «Юзер» Руслан Імереллі. – У нас взагалі немає соціальної психіатрії. Людина 20-30 днів проводить у лікарні, потім виходить і не отримує жодної соціальної допомоги. За три місяці у неї знову криза, і вона опиняється на тому самому ліжку».

«Майже не купуються нові медикаменти, які могли б допомогти хворому повернутися до нормального життя, – розповідає Семен Глузман. – А купують препарати, які вже навіть у Африці не використовують. Препарати, які завдають величезної шкоди печінці і нервовій системі. Якщо ви побачите тремтячого пацієнта психіатричної лікарні, то знайте – він трясеться не від шизофренії, а від того лікування, яке отримує».

Але не тільки лікування заважає хворим повернутися до родини і роботи. «У нашій країні регулярно ухвалюються неправомірні рішення про насильницьку госпіталізацію в психіатричну клініку. Уявіть тільки собі: суддя, який не бачить ні людини, ні результатів судмедекспертизи, виносить ухвалу про примусову госпіталізацію. Причому на невизначений термін», – розповідає правозахисник Тетяна Яблонська.

Зазвичай, говорить Яблонська, за такими судовими рішеннями стоять квартирні махінації. «Сьогодні в психіатричних установах перебуває чимало пацієнтів, у яких шахраї відібрали квартири, – розповідає Яблонська. – Вони стали постійними мешканцями лікарень, хоча їм не місце в лікарнях. Інші поповнили армію бомжів. Наші судді взагалі дуже мало знають про те, що таке психіатрія. Таку кількість хворих як сьогодні, тримати в психіатричних лікарнях просто не можна».

На зустріч з журналістами прийшла киянка Ольга, матір якої помістили в психіатричну лікарню, а квартиру... продали. Без відома як самої хворої, так і її дочки. Речі просто викинули на вулицю. Відоме прізвище співробітника «агентства нерухомості», який оформляв операцію, але вже кілька місяців Ольга не може добитися, щоб міліція завела кримінальну справу. У провадженні в «Юзера» на сьогодні близько 25 «квартирних» справ, юристи громадської організації намагаються допомогти хворим, у яких відбирають житло.

Що ж до поганого ставлення до хворих у психіатричних установах, то, за словами Руслана Імереллі, вже тільки відвідини туалету за розкладом можна вважати тортурою. «Але пацієнти нікому не розповідають про погане ставлення, – говорить Імереллі. – Вони залежать від лікарів і бояться говорити. Я просив одну пацієнтку написати те, що вона мені розповіла, але вона категорично відмовилася. Сказала: «вони мене заколють до такого ступеня, що я звідси ніколи не вийду». Утім, за словами представників громадських організацій, погане ставлення не має повсюдний характер. І вирішити цю проблему можна було б за допомогою наглядових рад при лікарнях.