
Згідно з опитуванням, проведеним Асоціацією психіатрів України спільно з Київським міжнародним інститутом соціологічних досліджень (КМІС), 14,2% українців причиною свого небажання звертатися до лікарів називають саме низьку якість допомоги. Ще 12% спиняє висока вартість обслуговування. І це при тому, що офіційно державна медицина в країні безкоштовна. Страхова медицина дасть змогу оплачувати кожну конкретну медичну послугу, а не ліжко-місце, як зараз, підвищити зарплати лікарів і, відповідно, ефективність лікування. А базові послуги (перелік яких також планується визначити), що закріплені в Конституції, так і залишаться безкоштовними для всіх.
Проте, кому дадуть право розпоряджатися страховими внесками громадян і, відповідно, розраховуватися з клініками за надані послуги? На сьогодні у Верховній Раді є вже чотири законопроекти про страхування, що розділили парламентаріїв на два протиборчі табори. У першому – екс-міністр праці й соцполітики Михайло Папієв разом із кількома депутатами від Партії регіонів і навіть з НУНС. Вони пропонують створити в країні спеціальний єдиний державний фонд, який би контролював усі грошові потоки, а через його каси клініки отримували б гроші за надані послуги. «100% коштів на вході до фонду і 100% на виході, – говорить Папієв. – Хіба що мінус адміністративні витрати».
![]() |
| Тетяна Бахтєєва |
![]() |
| Михайло Папієв |
![]() |
| Ігор Яковенко |
У свою чергу, прибуток приватних компаній лякає Папієва. За його словами, в Україні страхові компанії виплачують застрахованим громадянам лише 30% з тієї суми, яку від них же отримують. «Ми зберемо у людей гроші і свідомо віддамо 70% в кишені страховиків», – закликає обуритися Папієв. Яковенко ж запевняє, що гроші загубляться якраз у фонді – через необхідність утримання численного апарату і махінацій лікарів.
Папієв сподівається, що якийсь із трьох зареєстрованих у парламенті законопроектів про державний фонд буде підтримано вже до кінця цього року. Бахтєєва переконана, що депутати підтримають її ідею про державну страхову компанію. Ну а Яковенко чекає, поки депутати пропишуть в законопроект його пропозиції. Словом, сподіватися на швидке вирішення проблеми не варто. Адже поки що парламент законів не ухвалює взагалі.

Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.






