Вихід фотоальбому присвячено до 145-річного ювілею одного з найвідоміших архітекторів України – поляка Владислава Городецького, який народився 4 червня 1863 року (про що у «ПіК України» повідомлялося на початку червня). Зрештою, якби не його фантасмагоричні пошуки, Київ, можливо, не мав би такого багатого скульптурного «звіринця» на фасадах будинків кінця XIX-початку XX століття та й, взагалі, можливо, не мав би такого розкішного архітектурного модерну.

Про роботи Городецького у Києві не знає хіба що лінивий чи неписьменний. Найвідоміші – Національний художній музей, караїмська кенаса (нині – Будинок актора), костьол св. Миколая і, звісно, Будинок з химерами. Проте Київ мав набагато більше будівель, спроектованих і збудованих Городецьким або таких, що були створені під впливом знахідок модерного архітектора.

Найбільший знавець в Україні життя і творчості Городецького – культуролог Дмитро Малаков. У 1999 році, будучи заступником директора Музею історії Києва, він видав книгу «Архітектор Городецький». Це була ґрунтовна наукова довідка про Городецького із посиланнями на архівні матеріали, зі старими світлинами й унікальними кресленнями. Єдиний недолік книги полягав у тому, що фотографії у ній були невеликі, а друк не дуже якісним, тобто роздивитися на них усі тонкощі роботи Городецького було неможливо.

Нинішнє видання від «Граней-Т» – продовження попередньої роботи Малакова. І, звісно, вирізняється воно тим, що містить велику кількість фотографій. Левову частку в альбомі займають сучасні світлини: колони, арабески, скульптури з усіх боків і в усіх ракурсах, а до них – детальні пояснення. Меншою мірою, але представлені архівні фото й листівки, на деяких з них зафіксовано споруди, котрих вже давно немає в Києві: як то, Миколаївський ланцюговий міст (висаджений у повітря у 1920 р.) чи розкішний дохідний будинок по вулиці Велика Васильківська.

До кожного з вищезгаданих видатних творінь Городецького додано довідку про споруди, які представляють аналогічний стиль, але в інших країнах світу. Наприклад, у статті про Художній музей вміщено довідку про Афінський Парфенон, у статті про кенасу – згадка про замок Альгамбра в іспанській Гранаді. На останніх сторінках видання подано короткий життєпис Владислава Городецького.

Проте особою одного Городецького видавці у даному випадку не обмежилися. Розділ «У просторі міста» розкриває те особливе обличчя Києва, за яке ми його любимо і яке з кожним роком стає дедалі примарнішим. З багатьох будинків вже зникли маскароне, у грифонів відпали хвости, пишнотілі ангели втратили свої крила. Це особливо видно на світлинах, представлених в альбомі – без ретуші й фотошопу.

А що ж Городецький? «Городецький є феноменом винятково київської архітектури. – Написав у післямові до видання культуролог Сергій Кримський. – У Києві простежується перетин епох: одночасно співіснують поганство, християнство, героїка часів Мазепи. Оце й дозволяє фантазійній стилістиці Городецького вільно почуватися серед пагорбів, на схилах ярів, над урвищами, біля річкових потоків». Від себе додамо: поки що.