Вони – «торгаші та крамарі», як сказав бувалий політик Леонід Макарович Кравчук, пригадавши своє ідеологічне минуле і відповідно вождя всіх часів та народів Володимира Ілліча Леніна, який говорив, що «крамарів у політику ні за яких обставин пускати не можна».

І він, за великим рахунком, правий. Вони справді «торгаші та крамарі». Адже прийшли у владу захищати СВІЙ бізнес, а не державні інтереси. Тому ми й сидимо без бюджету – занадто багато інтересів зійшлося. Усім не вистачає… У Тимошенко свої «крамарі», у Ющенка – свої, а про парламент я взагалі мовчу. Тільки ми з вами, тобто простий народ, якось не вписуємся в ці розклади. Народові можна хіба яку подачку кинути. Як-то з хлібом. Ми ціни піднімемо у два рази, а малозабезпеченим дамо компенсації по 15 гривень, мовляв. Нехай знають своїх благодійників – вирішила київська влада, а то в інших регіонах взагалі нікому нічого не компенсують.

А що далі буде, ніхто не може сказати. Президент вимагає від депутатів напрягтися і попрацювати, хоча сам по говерлах роз’їжджає. БЮТ начебто й не проти, але з певними умовами, мовляв. Відкличте, Вікторе Андрійовичу, свій бюджет (читай – прибери своїх «крамарів»), а ми тоді й сесію скличемо. «Наша Україна» взагалі розгубилася: і перед народом потрібно якось виглядати, і з прем’єром не хочеться сваритися, а з Президентом – тим паче. У найвигіднішій ситуації опозиція, тобто регіонами, литвинівці та комуністи. Що б не трапилося – завжди викрутяться.

А час іде – і невраховані гроші завжди легше «дери банити», ніж враховані.