Виробництво: США
Режисер: Міхаель Ханеке
Сценарій: Міхаель Ханеке
У ролях: Наомі Уоттс, Тім Рот, Майкл Пітт, Брейді Корбет
Тривалість: 111 хв.
Обмеження: фільм не рекомендовано для перегляду особам до 18 років

фото: afisha.ru

– Там хтось є.
– Де?
– За дверима...

«Забавні ігри» - довгограюча забавка для німця Міхаеля Ханеке. Пригадуємо 1997 рік, Канський фестиваль, номінацію на «Золоту пальмову гілку», шквал емоцій і… несприйняття картини. «Коли в середині 1990-х я вперше задумався над створенням «Забавних ігор», то розраховував на те, що американська аудиторія побачить цю картину. – Зізнається режисер. - У будь-якому разі, «Забавні ігри» був фільмом іноземним, актори – маловідомі для американської аудиторії, тому стрічка так і не знайшла свого глядача. 2005 року Кріс Коен запропонував мені зробити рімейк англійською. І я погодився за умови, що головну роль виконає Наомі Уоттс».

Рімейк «Забавних ігор» спонукав американську аудиторію відреагувати. І відреагувати позитивно. «Майстерно. Ханеке випустив жах, який холодить душу, і показав це щиріше, ніж у всіх інших фільмах взятих разом», - відгукнувся чоловічий інтелектуальний журнал Esquire. Епітети на кшталт «жахливий», «турбуючий», «брутальний і водночас блискучий» супроводжують фільм у багатьох рецензіях. Хоча наразі відзнака, на яку заслужили «Забавні ігри», належить Брейді Корбету і присуджена неіменитим Young Hollywood Award (Але ж ми знаємо ціну багатьом нагородам).

У фільмі Корбет грає роль Пітера, хлопчини-психопата із посмішкою Іллі Лагутенка. Він та його дружок Пол (Майкл Пітт) розважаються тим, що «мочать» багатих американців, перед чим достатньо – в емоційному плані – над ними познущавшись. Власне з появи Пітера все й починається: відкривши йому двері, добропорядна сім’я відкриває тим самим двері злу.

фото: afisha.ru

Позитивне сприйняття картини великою мірою – це заслуга акторів. Ханеке правильно вчинив, поціливши у Наомі Уоттс як виконавицю головної ролі – Енн. Натренована до цього на страшилках і триллерах («Кінг-Конг», «Дзвінок», «Дзвінок-2», «21 грам»), британка реалістично зобразила зрілу жінку, яка зіткнулася зі злом і намагається йому не підкоритися.

Але чи не найбільше захоплення під час перегляду фільму викликають маніяки. Саме так. Молоді люди, які не втрачають холоднокровності і примушують досвідченіших дорослих діяти відповідно до спроектованого ними дійства. У підборі акторів на ролі хлоп’ят-збоченців знову ж таки вчувається рука майстра: симпатичні мордашки (пригадайте Майкла Пітта у «Мрійниках»), як лакмус, – це білосніжне полотно, на якому чорне здається ще чорнішим.

фото: afisha.ru

Зрештою, триллерів на наших екранах вистачає. Що ж такого унікального в «Забавних іграх» Ханеке?

Тричі режисер (чи доля?) дає своїм героям шанс урятуватися. Першим щасливчиком стає хлопчик, але він припускається помилки, тікаючи у сусідній будинок, де вже попрацювали вбивці. Його ловлять і як покарання – смерть. Другий шанс у батька (роль Георга виконує Тім Рот): його дружина зіграє на необачності хлопців і вбиває одного з них. Але… режисер (чи доля?) вирішує інакше: включається режим «назад», і ніякого пострілу вже немає. Натомість помирає Георг. Енн також не пройшла випробування: помилково вискочила перед авто убивць і знову - в пастці. Як результат – кінець у водах озера.

фото: afisha.ru

«Цей фільм – реакція на американське кіно, його жорстокість, наївність, на гру з людським життям», - каже Ханеке. Його бажання – заподіяти зло (у віртуальному світі кіно) іншій людині, так, щоб насильство стало відчутним, реальним. Хоча навряд чи хід режисера – електричним струмом пропустити зло через глядача – зробить світ позитивнішим, а американських підлітків спонукатиме відмовитися від стрілянини по однокласниках і вчителях.