Параджанов був одним із тих, які перебували в СРСР в найбільшій опалі. Йому не давали знімати – то забороняючи цензурою, а то й ув’язнюючи. Зі зміною влади змінилося і ставлення до режисера, і зараз Параджанов заслужено входить до списку класиків. Його вважають «своїм» і в Грузії, і у Вірменії, і в Росії, і в Україні.

Доля режисера тісно пов'язана з наший країною: у ВДІКу Параджанов вчився в майстерні І. Савченка і в майстерні О. Довженка, від 1949 до 1960 – знімав кіно на кіностудії ім. О. Довженко в Києві.

У 1973 р. режисера заарештували, і наступні 4 року він провів у колонії строгого режиму.

Параджанов багато знімав про Україну, але всесвітню популярність режисерові приніс фільм «Тіні забутих предків» (1964) за мотивами повісті М. Коцюбинського.

Ця картина й відкриває фестиваль. Також до кінця серпня можна буде встигнути переглянути ще 3 драми Сергія Параджанова: «Колір граната» (1969), «Легенда про Сурамську фортецю» (1984), «Ашик-Керіб» (1988).

Кожен із фільмів – призер декількох фестивалів і володар кінематографічних премій. І кожен фільм відкриває по-своєму авторський мир Сергія Параджанова, його єдність кольору, пластики, музики, слова.

У дні фестивалю у фойє кінотеатру «Жовтень» можна буде побачити репродукції Параджанова-художника, які надав Музей Сергія Параджанова (м. Єреван).


Джерело: «Інтермедіаконсалтінг»