Вони уже не агенти ФБР. Дана працює в лікарні за фахом, а Фокс сидить удома. Ймовірно, на пенсії. Їх уже ніщо не об‘єднує крім спільного минулого. З легкої руки Кріса Картера воно, це минуле, повертається у фільмі «Секретні матеріали: хочу вірити». До Дани звертаються агенти ФБР, яким потрібна допомога в пошуку співробітниці, що таємниче зникла. Скаллі піднімає з-за столу Малдера, і вони разом поспішають на допомогу. Фокс і Дана закидають одне одному намагання втягнути напарника в чергову заплутану справу. Як уже повелося, Скаллі вдається переконати свого колегу у необхідності допомоги. А потім, коли він увійшов в азарт, вона ж намагається зупинити: «Навіщо це тобі? Ти їм уже достатньо допоміг». Але Мадера, як завжди, не переконати.

Коли його в чергове ледь не позбавили життя, Скаллі приходить на допомогу. А хіба вона могла запізнитися?

Подібної передбачуваності у фільмі надто багато. Коли звикнеш до серіалу, передбачуваність стає очікуваною, і не може бути цікавою. У фільмі ми не побачимо Курця зі своїми тривалими сигаретними затяжками. Навіть епізодична поява цього персонажа додавала серіалу загадковості, а від того –і напруги. Не побачимо ми гострого погляду і чітких вказівок з боку начальника Скіннера: він з‘являється в кадрі лише кілька разів.

Друга сюжетна лінія фільму – це неробочі стосунки між Фоксом Малдером і Даною Скаллі. Здається, саме на цьому акцентував режисер. Наприкінці ФБРівської кар‘єри двох агентів слід було очікувати якогось прояснення і в цьому питанні.

- Я тебе люблю, Малдер, - говорить Вона в одному з епізодів.
- Це ми десь уже чули, - холодний у своїй відповіді Він.

Картер не намагається дати глядачеві все і одразу, але він і не тримає у напрузі. Більше розмов на тему кохання ми не почуємо до самого кінця фільму. Але і поцілунок на фініші не дає відповідь, чи кохають вони одне одного, чи це просто дружня близькість? Так чи інакше, у цьому фільмі вони поцілувалися вперше за весь час показу серіалу…

«Малдер і Скаллі створені одне для одного. Але їхнім стосункам завжди щось загрожує. Фільм саме про те, які перешкоди трапляються у них на шляху», - розповідає актор Девід Духовни. З ним погоджується і Джилліан Андерсен: за її словами, вони розуміються з Девідом з півслова.

На загал, фільм відверто розчаровує однотипністю. Він розрахований суто на фанатів серіалу, яких з часом стає все менше. Свідченням того є відсутність аншлагу у залі під час прем‘єрного показу у Києві.

Прем’єрна хода картини по планеті розпочалася 24 липня. Українська прем’єра співпала з американською і відбулася 25 липня. Цікаво, що остаточно змонтований і готовий до прокату фільм був ще в середині травня. Однак, продюсери вирішили презентувати його влітку.

Імовірно, це через небезпеку у комерційному неуспіху. Адже перша частина повнометражних «Секретних матеріалів» картина «Боротьба за майбутнє» (режисера Роба Баумана) у 1998 році зібрала лише $189 млн. Та й злі язики подейкують, що восени серед багатьох прем‘єр, «Хочу вірити» просто загубився би.