Премію Ганса Крістіана Андерсена вручають кожні два роки у двох номінаціях: «Письменник» та «Ілюстратор» (з 1966 року). Лауреатів визначає Міжнародна рада з дитячої книги (International Board on Books for Young People (IBBY)), присуджуючи премію за «тривалий внесок у дитячу літературу». Переможці отримують нагороду – золоту медаль – з рук королеви Маргрет ІІ Данської, яка водночас виступає патроном премії. Урочиста церемонія нагородження відбувається 2 квітня – у день народження славетного казкаря.
Паралельно із врученням премії Андерсена, IBBY проводить ще одну акцію – оголошує „Почесний список”. До нього входять новинки в дитячій літературі, що були опубліковані протягом двох останніх років і відзначилися чудових оформленням, текстом чи перекладом. Список формується на основі даних, зібраних регіональними представництвами IBBY.
Лауреати премії Ганса Крістіана Андерсена у номінації «Письменник»:
1956 – Елеонор Фарджон (Eleanor Farjeon), 1881-1965, Велика Британія
1958 – Астрід Ліндгрен (Astrid Lindgren), 1907-2002, Швеція
1960 – Еріх Кестнер (Erich Kästner), 1899-1974, Німеччина
1962 – Мейндерт Дейонг (Meindert DeJong), 1906-1991, США
1964 – Рене Ґійо (René Guillot), 1900-1969, Франція
1966 – Туве Янсон (Tove Jansson), 1914-2001, Фінляндія
1968 – Джеймс Крюс (James Krüss), 1926-1997, Німеччина,
Хосе Марія Санчес-Сільва (José Maria Sanchez-Silva), 1911-2002, Іспанія
1970 – Джанні Родарі (Gianni Rodari), 1920-1980, Італія
1972 – Скот О’Делл (Scott O'Dell), 1903-1989, США
1974 – Марія Ґріпе (Maria Gripe), 1923-2007, Швеція
1976 – Сесіль Бедкер (Cecil Bødker), нар. 1927, Данія
1978 – Паула Фокс (Paula Fox), нар. 1923, США
1980 – Богуміла Ржиґа (Bohumil Říha), 1907-1987, Чехословаччина
1982 – Ліджа Божунґа Нуньєс (Lygia Bojunga Nunes), нар. 1932, Бразилія
1984 – Крістіна Нестлінґер (Christine Nöstlinger), нар. 1936, Австрія
1986 – Патрісія Райтсон (Patricia Wrightson), нар. 1921, Австралія
1988 – Анні М. Ґ. Шмідт (Annie M. G. Schmidt), 1911-1995, Нідерланди
1990 – Тормод Хауґен (Tormod Haugen), нар. 1945, Норвегія
1992 – Вірджинія Гамільтон (Virginia Hamilton), 1936-2002, США
1994 – Мічіо Мадо (Michio Mado), нар. 1909, Японія
1996 – Урі Орлев (Uri Orlev), нар. 1931, Ізраїль
1998 – Кетрін Патерсен (Katherine Paterson), нар. 1932, США
2000 – Ана Марія Мачадо (Ana Maria Machado), нар. 1941, Бразилія
2002 – Аден Чемберс (Aidan Chambers), нар. 1934, Велика Британія
2004 – Мартін Вадделл (Martin Waddell), нар. 1941, Ірландія
2006 – Маргарет Мехай (Margaret Mahy), нар. 1936, Нова Зеландія
2008 – Юрг Шубігер (Jürg Schubiger), нар. 1936, Швейцарія
Лауреати премії Ганса Крістіана Андерсена у номінації «Ілюстратор»:
1966 – Алуа Каріґе (Alois Carigiet), 1902-1985, Швейцарія
1968 – Іржи Трнка (Jiří Trnka), 1912-1969, Чехословаччина
1970 – Моріс Сендак (Maurice Sendak), нар. 1928, США
1972 – Іб Спанг Ольсен (Ib Spang Olsen), нар. 1921, Данія
1974 – Фаршід Месгалі (Farshid Mesghali), нар. 1943, Іран
1976 – Тетяна Мавріна (Татьяна Маврина), 1902-1996, СРСР
1978 – Стенд Отто С. (Svend Otto S.), 1916-1996, Данія
1980 – Суекічі Акаба (Suekichi Akaba), 1910-1990, Японія
1982 – Збігнєв Рихліцкі (Zbigniew Rychlicki), 1922-1989, Польща
1984 – Міцумаса Анно (Mitsumasa Anno), нар. 1926, Японія
1986 – Роберт Інгпен (Robert Ingpen), нар. 1936, Австралія
1988 – Душан Калай (Dusan Kállay), нар. 1948, Чехословаччина
1990 – Лізбет Цвергер (Lisbeth Zwerger), нар. 1954, Австрія
1992 – Квєта Пацовска (Kveta Pacovská), нар. 1928, Чехія
1994 – Йорг Мюллер (Jörg Müller), нар. 1969, Швейцарія
1996 – Клаус Енсікат (Klaus Ensikat), нар. 1937, Німеччина
1998 – Томі Унгерер (Tomi Ungerer), нар. 1931, Франція
2000 – Ентоні Браун (Anthony Browne), нар. 1946, Велика Британія
2002 – Квентін Блейк (Quentin Blake), нар. 1932, Велика Британія
2004 – Макс Велтхюс (Max Velthuijs), нар. 1923, Нідерланди
2006 – Вольф Ерлбрух (Wolf Erlbruch), нар. 1948, Німеччина
2008 – Роберто Інноченті (Roberto Innocenti), нар. 1940, Італія
Офіційна Інтернет-сторінка Премії Ганса Крістіана Андерсена: www.library.northwestern.edu/exhibits/hca/about.html
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.
Степан Процюк, спеціально для «ПіК України»
Культ молодості
Він присутній у нашому житті кожноденно. Усміхнені юні обличчя з рекламних біґбордів, не спотворені ні зморшками, ні одухотвореністю. Такі собі гермафродитні гурії, дівчата-унісекс. Звісно, реклама буває різною – і унісекс може змінюватися різними відтінками еротичності. Проте у кожному випадку існує те, що я називаю культом, експлуатацією чи навіть расизмом молодості. Мовляв, ось юні обличчя, юні господарі держави, юні творці бізнесу і мистецтва – вклоняйтеся їм і шануйте!
Навіщо Ющенкові потрібен Плющ?
Я двічі передивився виступ Президента на ICTV – один раз у прямому ефірі, інший у запису. Віктор Ющенко спробував аргументувати свій вибір спікера, який він одразу ж поширив на всю фракцію НУНС. Можливо я чогось не зрозумів, але логіки я не побачив.
