Історія
Букерівська премія існує з 1969 року. На той час вона називалася Booker-McConnell Prize, за ім’ям спонсора акції компанії Booker-McConnell. За іронією, торгова компанія Booker (book (англ.) – книжка) ніякого стосунку до видавничого бізнесу не мала. Брати Букери, засновники фірми, були торговцями товарів, що надходили з імперських колоній. Нині компанія займається дрібним оптом харчових продуктів. У 1960-х роках Booker-McConnell викупила авторські права у смертельно хворого Яна Флемінга, згодом – у Агати Крісті, Роберта Болта, Гарольда Пінтера. Книжковий бізнес виявився достатньо прибутковим, і у 1969 році з’явилася Букерівська премія.
У 2002 році організація премії переходить до благодійного Фонду Букерівської премії. Основним спонсором стає інвестиційна компанія Man Group plc. Відтак змінилася офіційна назва премії і щонайсуттєвіше – сума нагороди, яка зросла з £21 тис. до £50 тис.
Правила присудження премії
Процес відбору кандидатів, що можуть претендувати на Букерівську премію, належить до компетенції Фонду, він і призначає Консультативний Комітет. Останній у свою чергу формує склад журі – до нього входять провідні літературні критики, письменники, академіки й відомі публічні особи. Бути в журі Букерівської премії дозволяється лише раз, хоча й можливе друге обрання, але це стосується виключних випадків.
Переможця Букера обирають із короткого списку, до якого входять шість претендентів. Кожен з цих авторів отримує £2,5 тис. і спеціальний приз – власну книгу, переплетену у шкіряну палітурку. У той же час видавці, які висуваються своїх авторів на Букера, зобов’язані заплатити по £5 тис., якщо їхні претенденти потрапляють до короткого списку, та ще £5 тис., якщо книга перемагає. Церемонія нагородження переможця відбувається щороку у жовтні.
Історія зафіксувала кілька випадків, коли Букер ставав сходинкою до ще більшого визнання. Так, четверо лауреатів британської відзнаки згодом отримали Нобелівську премію з літератури.
Це Від’ядхар Найпол: Букер – за 1971-ий, Нобель – за 2001-ий.; Надін Ґордімер : Букер – 1974-го, Нобель – 1991-го; Вільям Холдінг: Букер – у 1980-му та Нобель – у 1983-му; Дж. М. Кутзее: Букер – у 1983-му й 1999-му роках, Нобель – у 2003-му.
Серед лауреатів, які отримували Букерівську премію двічі – Кутзее (1983, 1999) та Пітер Кері (1988, 2001). У 1974 та 1992 роках фіналістами Букера ставали двоє письменників. Проте з 1993 року було введено правило обирати лише одного переможця.
Лауреати Букерівської премії:
1969 – П.Х. Ньюбі (1918-1997), «За це доведеться відповісти», Велика Британія (P. H. Newby, Something to Answer For, United Kingdom)
1970 – Берніс Рубенс (1928-2004), «Обраний член», Велика Британія (Bernice Rubens, The Elected Member, United Kingdom)
1971 – В.С. Найпол (нар. 1932), «У підвішеному стані», Трінідад і Тобаго/Велика Британія (V. S. Naipaul, In a Free State, Trinidad and Tobago/ United Kingdom)
1972 – Джон Бергер (нар. 1926), «G», Велика Британія (John Berger, G, United Kingdom)
1973 – Дж. Ґ. Фаррелл (1935-1979), Облога Крішнапура, Велика Британія (J. G. Farrell, The Siege of Krishnapur, United Kingdom)
1974 – Надін Ґолдімер (нар. 1923), «Охоронець», Південна Африка (Nadine Gordimer, The Conservationist, South Africa);
Стенлі Міддлтон (нар. 1919), «Свято», Велика Британія (Stanley Middleton,
Holiday, United Kingdom)
1975 – Рут Провер Джабвала (нар. 1927), «Спека й пилюка», Велика Британія/Німеччина (Ruth Prawer Jhabvala, Heat and Dust, United Kingdom/ Germany)
1976 – Девід Сторі (нар. 1933), «Севіл», Велика Британія (David Storey, Saville, United Kingdom)
1977 – Пол Скотт (1920-1978), «Залишаючись», Велика Британія (Paul Scott, Staying On, United Kingdom)
1978 – Айріс Мердок (1919-1999), «Море, море», Ірландія/Велика Британія (Iris Murdoch, The Sea, the Sea, Ireland/ United Kingdom)
1979 – Пенелопа Фітцджеральд (1916-2000), «Офшор», Велика Британія (Penelope Fitzgerald, Offshor, United Kingdom)
1980 – Вільям Ґолдінг (1911-1993), «Ритуали посвяти», Велика Британія (William Golding, Rites of Passage, United Kingdom)
1981 – Салман Рушді (нар. 1947), «Опівнічні діти», Велика Британія/Індія (Salman Rushdie, Midnight's Children, United Kingdom/ India)
1982 – Томас Кеніллі (нар. 1935), «Список Шиндлера», Австралія (Thomas Keneally, Schindler's Ark, Australia)
1983 – Дж.М.Кутзее (нар. 1940), «Життя і час Міхаеля К.», Південна Африка/Австралія (J. M. Coetzee, Life & Times of Michael K, South Africa/ Australia)
1984 – Аніта Брукнер (нар. 1928), «Готель «Біля озера», Велика Британія (Anita Brookner, Hotel du Lac, United Kingdom)
1985 – Кері Хальме (нар. 1947), «Люди-скелети», Нова Зеландія (Keri Hulme, The Bone People, New Zealand)
1986 – Кінґслі Еміс (1922-1995), «Старі чорти», Велика Британія (Kingsley Amis, The Old Devils, United Kingdom)
1987 – Пенелопа Лайвлі (нар. 1933), «Місячний тигр», Велика Британія (Penelope Lively, Moon Tiger, United Kingdom)
1988 – Пітер Кері (нар. 1943), «Оскар і Лусінда», Австралія (Peter Carey, Oscar and Lucinda, Australia)
1989 - Казуо Ішігуро (нар. 1954), «Залишок дня», Велика Британія/Японія (Kazuo Ishiguro, The Remains of the Day, United Kingdom/ Japan)
1990 – А.С.Байєтт (нар. 1936), «Володіти: роман», Велика Британія (A. S. Byatt, Possession: A Romance, United Kingdom)
1991 – Бен Окрі (нар. 1959), «Дорога голоду», Нігерія (Ben Okri, The Famished Road, Nigeria)
1992 – Майкл Ондатже (нар. 1943), «Англійський пацієнт», Шрі Ланка/Канада (Michael Ondaatje, The English Patient, Sri Lanka/ Canada);
Баррі Ансворт (нар. 1930), «Священний голод», Велика Британія (Barry Unsworth, Sacred Hunger, United Kingdom)
1993 – Родді Дойл (нар. 1958), «Педді Кларк ха-ха-ха», Ірландія (Roddy Doyle, Paddy Clarke Ha Ha Ha, Ireland)
1994 – Джеймс Келман (нар. 1946), «Наскільки воно все запізніло», Велика Британія (James Kelman, How Late It Was, How Late, United Kingdom)
1995 – Пет Баркер (нар. 1943), «Дорога привидів», Велика Британія (Pat Barker, The Ghost Road, United Kingdom)
1996 – Ґрем Свіфт (нар. 1949), «Останні розпорядження», Велика Британія (Graham Swift, Last Orders, United Kingdom)
1997 – Арундаті Рой (нар. 1961), «Бог дрібниць», Індія (Arundhati Roy, The God of Small Things, India)
1998 – Ієн МакЮен (нар. 1948), «Амстердам», Велика Британія (Ian McEwan, Amsterdam, United Kingdom)
1999 – Дж.М.Кутзее (нар. 1940), «Безчестя», Південна Африка/Австралія (J. M. Coetzee, Disgrace, South Africa/Australia)
2000 – Маргарет Етвуд (нар. 1939), «Сліпий вбивця», Канада (Margaret Atwood, The Blind Assassin, Canada)
2001 – Пітер Кері (нар. 1943), «Справжня історія банди Келлі», Австралія (Peter Carey, True History of the Kelly Gang, Australia)
2002 – Янн Мартел (нар. 1963), «Життя Пі», Канада (Yann Martel, Life of Pi, Canada)
2003 – Дi Бi Сi П’єр (нар. 1961), «Вернон Боже Літтл», Австралія/Мексика (DBC Pierre, Vernon God Little, Australia/ Mexico)
2004 – Алан Холлінґхерст (нар. 1954), «Лінія краси», Велика Британія (Alan Hollinghurst, The Line of Beauty, United Kingdom)
2005 – Джон Бенвілл (нар. 1945), «Море», Ірландія (John Banville, The Sea, Ireland)
2006 – Кіран Десаі (нар. 1971), «Спадок утрати», Індія (Kiran Desai, The Inheritance of Loss, India)
2007 – Енн Енрайт (нар. 1962), «Збори», Ірландія (Anne Enright, The Gathering, Ireland)
Офіційна Інтернет-сторінка Букерівської премії: themanbookerprize.com
Татьяна Сорокина
Всенародному референдуму – так! Диктатурі меншості – ні!
Що робити нам, переважній більшості, коли вони, меншість, всередині себе один з одним ні про що не можуть домовитися? Ні проти кого дружити, ні з ким воювати, ні під якими гаслами кидатись у бійку, ні кого проштовхувати наперед, ні як себе рятувати... Наразі, повна криза!450 осіб тримають у заручниках і дурнях всю 45-мільйонну країну.
Незалежність – це консолідація. Якої нема…
За політичними баталіями та економічною кризою мало хто й згадує, що 17 років тому, а саме 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено Акт про державну незалежність України. І варто про це згадувати не тільки тому, що це справді історична для нашої країни подія. Але й тому, що перелік внутрішніх та зовнішніх викликів сьогодні навряд чи буде меншим для України, ніж у 90-их.



